ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: ¬заимоотношени¤ между мальчиками и девочками в младших классах
¬заимоотношени¤ между мальчиками и девочками в младших классах
¬≈Ћ» »… ¬≤“„»«ЌяЌ»… ѕ≈ƒј√ќ√ .ƒ. ”Ў»Ќ—№ »…
∆итт¤ ≥ педагог≥чна д≥¤льн≥сть. ¬еликий в≥тчизн¤ний педагог, один з основоположник≥в педагог≥чноњ науки ≥ народноњ школи в –ос≥њ ост¤нтин ƒмитрович ”шинський (1824Ч1870) народивс¤ в м. “ул≥. …ого батько багато рок≥в перебував на в≥йськов≥й служб≥, брав участь у ¬≥тчизн¤н≥й в≥йн≥ 1812 року, вийшовши у в≥дставку ≥ здобувши двор¤нське званн¤ за багатор≥чну службу в арм≥њ, працював службовцем у р≥зних установах “ули, ѕолтави. ќлонц¤, ¬ологди, ѕетербурга та пов≥товим суддею в м. Ќовгород≥-—≥верському „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ. ћати його була родичкою апн≥ст≥в. ƒит¤ч≥ роки ”шинський пров≥в у м. Ќовгород≥-—≥верському, де вчивс¤ в г≥мназ≥њ, пот≥м зак≥нчив юридичний факультет ћосковського ун≥верситету ≥ був залишений там на два роки дл¤ п≥дготовки до професорськоњ д≥¤льност≥. ” 1846 роц≥ в≥н був призначений виконуючим обов'¤зки професора юридичних наук ярославського юридичного л≥цею, зв≥дки був зв≥льнений ¤к Ђнеблагонад≥йнийї ≥ довги≥≥ час не м≥г знайти роботи. ” 1849Ч1854 рр. в≥н працював др≥бним службовцем у ћ≥н≥стерств≥ внутр≥шн≥х справ, але ц¤ робота його не задовольн¤ла н≥ матер≥ально, н≥ морально. ƒе¤ке задоволенн¤ давало йому в цей пер≥од сп≥вроб≥тництво в журналах Ђ—овременникї, ЂЅиблиотека дл¤ чтени¤ї, в ¤ких в≥н публ≥кував реферати статей та переклади з ≥ноземних мов.
” 1854 роц≥ ”Ў»Ќ—№ »… д≥став посаду викладача рос≥йськоњ мови та ≥нспектора кчас≥з v √атчннському сир≥тському ≥нститут≥, де широко про¤вились його орган≥заторськ≥ й педагог≥чн≥ зд≥бносг≥.
у 1857Ч1858 рр. в Ђ∆урнале дл¤ воспитањњн¤ї ”ш≥њнський опубл≥кував статт≥: Ђѕро користь педагог≥чноњ л≥тературиї, Ђ“ри елементи школиї, Ђѕро народн≥сть у сусп≥льному вихованн≥ї (1858), ЂЎк≥льна реформа в ѕ≥ви≥чн≥≥≥ јмериц≥ї та \н. ” 1859 роц≥ ного було призначено ≥нспектором клас≥в —мольного ≥нституту шл¤хетних д≥вчат, де в≥н працював до 1802 року,, будучи водночас ≥ редактором Ђ∆уриала ћпнистсрствз народного просвещени¤ї, в ¤кому 1860Ч1862 рр. опубл≥кував статт≥: Ђѕрац¤ в њњ псих≥чному ≥ виховному значенн≥ї (1860), ЂЌед≥льн≥ школиї, Ђѕитанн¤ про народн≥ школиї, Ђ–≥дне слової (1861), Ђѕроект учительськоњ сем≥нар≥њї. ” —мольному ≥нститут≥ в≥н намагавс¤ л≥кв≥дувати занадто суворий режим дл¤ вихованц≥в та пол≥пшити њх навчанн¤ й вихованн¤.
–азом з ”шинським в —мольному ≥нститут≥ працювали в≥дом≥ рос≥йськ≥ педагоги ¬. ≤. ¬одочозов, ƒ. ƒ. —еменов, Ћ. ћ. -ћодзалевськи≥≥, ћ 1. —смевський та ≥п. ” 1862 роц≥ ”ш≥њнськи≥≥ змушений був залишити роботу в —мольному ≥нститут≥: начальниц¤ ≥нстигуту ≥ законовчитель звинуватили його в Ђпол≥тичн≥й ≥≥сб,≥агонал≥≥≥ност≥/>. Ќесправедливе ставленн¤ з боку начальства п≥д≥рвало й без того поганий стан його здоров'¤. ¬≥н т¤жко захвор≥в, але њхати л≥куватис¤ за кордон в нього не було кошт≥в. ѕобоюючись громадського осуду за погане ставленн¤ до ”н≥ннського, ћ≥н≥стерство осв≥ти в≥др¤дило ного за кордон дл¤ вивченн¤ досв≥ду ж≥ночоњ осв≥ти, а насправд≥ це Ђв≥др¤дженн¤ї було замаскованим пол≥тичним засланн¤м. «а кор доном у≥≥≥≥и≥ськии зустр≥вс¤ ≥ подруживс¤ з ћ. ≤. ѕироговим, ¤кий д¤вав йому порали в л≥куванн≥. “ам п≥н пробув п'¤-≥≥≥ рок≥в. Ћ≥куючись, бањ ато працював, вивчав досв≥д ж≥ночоњ осв≥ти в р¤д≥ крањн, досл≥джував стан початковою навчанн¤. написав своњ педагог≥чн≥ твори: Ђѕедаюг≥чна подорож до Ўвейцар≥њ-ї (1862), Ђ–≥дне слової, два томи кни≥и ЂЋюдина ¤к предмет вихованн¤ї та ≥и ѕеребуваюч≥њ за кордоном, ”н≥ннськии дуже сумував за –ос≥Їю. в≥н писав-Ђ—трашно стаЇ, ¤к подумаю, що через р≥к чи два моњ зв'¤зки з –ос≥Їю порву-ч≥,си ≥ залишусь ¤ десь у ∆енев≥, ¤к остр≥вець, що за≥убивс¤ серед океануї.
” 1867 роц≥ ”ш≥њнськи≥≥ повернувс¤ в –ос≥ю, але був вже зовс≥м хвори≥≥. ѕроте нав≥ть ≥ в такому стан≥ в≥н багато працював: зак≥нчував де¤к≥ своњ твори, збирав матер≥ал дл¤ нових, зустр≥чавс¤ з учител¤ми, давав њм поради. ¬≥н збиравс¤ ≥≥ранговаги професором педагог≥ки Ќоворос≥йського (ќдеською) ун≥верситету, куди його запрошували, але ц¤ мр≥¤ не зд≥йснилас¤. Ќомер ƒ. ”щинський у 1870 роц≥ в ќдес≥, де в≥н т¤жко захвор≥в но дороз≥ в рим на л≥куванн¤. ѕоховано його в иЇв≥ на територ≥њ ¬плубицького монастир¤.
ѕ≥сл¤ ¬еликоњ ∆овтневоњ соц≥ал≥стично≥ революц≥њ в наш≥й крањн≥ зроблено багаю дл¤ того, щоб ув≥чнити пам'¤ть великого в≥тчизн¤ноњ о не-дй≥о≥а- широко в≥дзначаютьс¤ його юв≥лењ, видано великим тиражем йою твори в одинадц¤ти "-омах, ного ≥м'¤ присвоЇно ярославському ≥ ќдеському педагог≥чним ≥нститутам, встановлено студентськ≥ стипенд≥њ його ≥мен≥, кращих представник≥в гародиоњ осв≥ти ≥ педагог≥чноњ науки нагороджують медал¤ми . ƒ. ”шинсьхого.
” розвитку сгюго св≥тогл¤ду ”шписький пройшов складний шл¤х: в≥н був добре об≥знаний з р≥зними ф≥лософськими системами, сприймав њх критично, намагавс¤ створити свою точку зору, але так ≥ залишивс¤ на шл¤ху в≥д ≥деал≥зму до матер≥ал≥зму, хоч у багатьох питанн¤х дуже близько п≥дходив до матер≥ал≥стичних позиц≥й, виступав на захист матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ. ” питанн¤х розвитку природознавства в≥н сто¤в на позиц≥¤х дарв≥н≥зму, в теор≥њ п≥знанн¤ ≥ психолог≥њ додержувавс¤ ф≥з≥олог≥чних основ, у питанн¤х соц≥олог≥њ вважав, що розум Ї руш≥йною сплою сусп≥льного розвитку.
¬иход¤чи з позиц≥й матер≥ал≥стичного сенсуал≥зму, ”шии-ськнй твердив, що Їдиним критер≥Їм дл¤ реч≥ Ї сама р≥ч, а не наше пон¤тт¤ про нењ. ” багатьох своњх творах в≥н виступав проти ≥деал≥стичних основ педагог≥ки ≥ психолог≥њ анта, √ењел¤, √ербарта, —пенсера; негативно ставивс¤ до вульгарного матер≥ал≥зму ‘огта, ћолсшопа, Ѕюхпсра. ¬≥н визнавав матер≥ю, ¤≥, таку, що ≥снуЇ об'Їктивно, а також њњ рух. Ўукаючи нових н≥л¤х≥п розвитку ф≥лософ≥њ, покладаючп велик≥ над≥њ на розвиток науки ≥ 1—’ѕ≤ », в≥н писав: Ђ—ила людиниЧњњ паров≥ машини, ≥иви;'-к≥сть њњЧпаровози ≥ пароплави, а крила вже ростуњь у людини ≥ розгорнутьс¤ ≥од≥, коли вона навчитьс¤ в≥льно керувати аеростатомї.
” розвитку своњх соц≥ально-пол≥тичних погл¤д≥в ”шинський не став на рсволюц≥йно-демократичн≥ позиц≥њ. “ак, наприклад. у с-≥атт≥ Ђѕрац¤ в њњ псих≥чному ≥ виховному значенн≥ї в≥н показав гуиеречпосг≥ в ≥од≥шиьому сусп≥льств≥ (конкуренц≥¤ в промисловост≥, сксилуа≥ац≥¤ людини людиною, перетворенн¤ роб≥њ-и≥≥к≥п промпслопос≥≥ па придаток до машин), але через клас(ж\ обмежен≥сть свою св≥тогл¤ду ис прийшов до висновку про необх≥дн≥сть класовоњ боротьби, революц≥йного перетворенн¤ сусп≥льства «асуджуюч≥њ залишки кр≥посництва, ”шинський разом з тим не п≥дн¤вс¤ вище буржуазного демократизму, в≥н вважав, що дальший розвиток –ос≥њ може в≥дбуватис¤ мирним шл¤хом, без революц≥њ. ≤деал≥стичн≥ погл¤ди особливо про¤вилис¤ в перший пер≥од його житт¤ в ставленн≥ до рел≥г≥њ та в ≥деал≥зац≥њ патр≥архального сел¤нства (христи¤нську рел≥г≥ю в≥н вважав основою морал≥ й вихованн¤) ѕ≥зн≥ше, особливо в останн≥ роки свого житт¤, ”шинський, залишаючись рел≥г≥йною людиною, виступав проти втручанн¤ церкви та духовенства в св≥тське житт¤ ≥ шк≥льн≥ справи, в≥н писав' Ђ”с¤ка фактична наука Ч ≥ншоњ науки ми й не знаЇмо Ч стоњть поза вс¤кою рел≥г≥Їю, бо спираЇтьс¤ на факти, а не на в≥руванн¤ї. ” статт≥ Ђ«агальний погл¤д на виникненн¤ наших народних шк≥лї (1870) в≥н констатував той факт, що ≥де¤ церковноњ школи не знайшла п≥дтримки в наоод≥, що сам≥ сел¤ни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. –ел≥г≥йн≥сгь людей, на його думку, повинна про¤вл¤тис¤ в њх гуманност≥, у взаЇмн≥й поваз≥ ≥ дружб≥.
ѕедагог≥чна наука ≥ мистецтво вихованн¤. ¬елика заслуга ”шинського пол¤гаЇ в тому, що науку про навчанн¤ та вихованн¤Чпедагог≥куЧв≥н розгл¤дав у т≥сному взаЇмозв'¤зку з такими науками, ¤к ф≥лософ≥¤, ≥стор≥¤, психолог≥¤, анатом≥¤ ≥ ф≥з≥олог≥¤ людини та ≥н., а також з педагог≥чною практикою. ѕедагог≥чна наука може розвиватись т≥льки тод≥, вказував ”шинський, коли вона збагачуватиметьс¤ передовим педагог≥чним досв≥дом.
¬≥н вимагав Їдност≥ педагог≥чноњ теор≥њ ≥ практики, взаЇмногоњх збагаченн¤, оск≥льки~в педагог≥чн≥й справ≥ немаЇ н≥чого г≥ршого, ¤к в≥дрив школи в≥д житт¤, теор≥њ в≥д практики ≥ практики в≥д теор≥њ. ўоб правильно навчати ≥ виховувати людей, треба знати ≥стор≥ю людства та ≥стор≥ю вихованн¤ (≥стор≥ю педагог≥ки), всеб≥чно знати њх самих, њх природу, задатки ≥ псих≥ку. “≥льки при додержанн≥ таких умов педагог≥ка буде наукою, а виховател≥ оволод≥ють мистецтвом вихованн¤. Ђякщо педагог≥ка,Ч писав ”шинський,Ч хоче виховувати людину в ус≥х в≥дношенн¤х, то вона повинна насамперед знати, њњ також у вс≥х в≥дношенн¤хї.
¬елика заслуга ”шинського пол¤гаЇ в тому, що педагог≥ку в≥н розгл¤дав у т≥сному зв'¤зку з психолог≥Їю, часто п≥дводив психолог≥чн≥ основи у розв'¤занн≥ педагог≥чних проблем ÷е мало особливо велике значенн¤, оск≥льки за тих час≥в панували ≥дењ метаф≥зичноњ та емп≥ричноњ психолог≥њ.
” розвитку педагог≥ки ≥ психолог≥њ велике значенн¤ мала прац¤ ”шинського ЂЋюдина ¤к предмет вихованн¤ї, в ¤к≥й докладно розгл¤нуто багато важливих питань: розвиток почутт≥в, ..спринмани¤, пам'¤т≥, уваги, у¤вленн¤, мисленн¤, емоц≥й, мови тощо ¬иступаючи прот≥њ представник≥в буржуазноњ психолог≥њ 1 педагог≥ки (√ербарта, Ѕенеке та ≥н), ¤к≥ одноб≥чно, абстрактно, з метаф≥зичних позиц≥й трактували псих≥ку людини, в≥н, навпаки, псих≥чне житт¤ людини, зокрема дитини, розгл¤дав у рус≥, в зв'¤зку з розвитком сусп≥льства.
як педагог ≥ психолог ”шинський великого значенн¤ надавав розвитку активност≥ д≥тей у процес≥ навчанн¤ та вихованн¤, вказував на методи ≥ способи псих≥чного њх розвитку: правильний режим житт¤, вихованн¤ вол≥ та ≥нтерес≥в, набуванн¤ трудових навичок, ум≥нь ≥ звичок, подоланн¤ труднощ≥в тощо ¬исоко оц≥нюючи значенн¤ трудового народу в ≥стор≥њ сусп≥льства, в≥н вважав, що й вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ повинно в≥дбуватис¤ в його ≤нтересах з обов'¤зковим врахуванн¤м специф≥чних особливостей кожного народу. “≥льки з сукупност≥ практики ≥ теор≥њ вихованн¤ в р≥зних народ≥в може створитись загальнолюдська педагог≥чна система вихованн¤, ¤й наука ≥ мистецтво.
”шинський зазначав, що вс¤ка практична д≥¤льн≥сть, спр¤мована на задоволенн¤ духовних потреб людини, Ї великим мистецтвом, а педагог≥ка ¤к наука Ї вищим, мистецтвом, оск≥льки вона задовольн¤Ї найб≥льшу з потреб людини ≥ людства в ц≥лому Ч њх прагненн¤ до вдосконаленн¤.
¬елика заслуга ”шинського пол¤гаЇ в тому, що в≥н розгл¤дав педагог≥ку ¤к науку ≥ мистецтво у зв'¤зку з дос¤гненн¤ми в≥тчизн¤ноњ матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ та ≥нших наук про природу людини, про ф≥зичне, розумове ≥ моральне њњ вдосконаленн¤.
≤де¤ народност≥ вихованн¤. ќдн≥Їю з найважлив≥ших соц≥альних ≥ педагог≥чних проблем ”шинський вважав ≥дею народност≥ вихованн¤, ¤ку в≥н трактував досить широко. “ерм≥н Ђнародн≥стьї в≥н розум≥в, ¤к ≥стор≥ю того чи, ≥ншого .народу, його ≥сгорианий розвиток, географ≥чн≥ й природн≥ умови/в ¤ких живе народ, економ≥чн≥, соц≥альн≥, культурн≥, нац≥ональн≥ та ≥нш≥ особливост≥ народ≥в —п≥льною особлив≥стю вс≥х народ≥в ”шинський вважав вихованн¤ людей ” статт≥ Ђѕро народн≥сть у сусп≥льному вихованн≥ї в≥н дав високу оц≥нку вс≥м народам –о с≥њ, народн≥сть вважав основою вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ в дус≥ патр≥отизму, любов≥ до батьк≥вщини та свого народу.
Ќародн≥сть вихованн¤ в ”шинського не маЇ н≥чого сп≥льного з пон¤тт¤м народност≥ ¤к про¤ву великорос≥йського шов≥н≥зму, патр≥архальност≥ й рел≥г≥йност≥; у нього це важливий зас≥б всеб≥чного вивченн¤ ≥стор≥њ своЇњ батьк≥вщини, зас≥б патр≥отичного вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤.
” виховуванн≥ патр≥отичних почутт≥в д≥тей ≥ молод≥ велике значенн¤, на думку ”шинського, мають традиц≥њ з ≥стор≥њ боротьби рос≥йського народу проти його зовн≥шн≥х ворог≥в у пер≥од ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни 1812 року, римськоњ в≥йни 1853Ч1856 рр. та ≥н. јле треба, зауважував в≥н, щоб ц≥ традиц≥њ посл≥довно використовувалис¤ в процес≥ вихованн¤ ≥ повс¤кденному житт≥, а не тод≥ т≥льки, коли батьк≥вщин≥ загрожуЇ небезпека.
≤де¤ народност≥ вихованн¤ в ”шннського св≥дчить про його боротьбу за розвиток рос≥йськоњ нац≥ональноњ педагог≥ки ≥ школи, а також про критичне використанн¤ позитивного досв≥ду заруб≥жноњ педагог≥ки. –озвиток осв≥ти ≥ вихованн¤ на основ≥ народност≥ повинен спри¤ти п≥дготовц≥ патр≥от≥в –ос≥њ, ¤к≥ б сумл≥нно виконували своњ громадськ≥ обов'¤зки ≥ поважали ≥нш≥ народи.
Ќарод, на його думку, Ї джерелом ус≥х багатств матер≥альноњ ≥ духовноњ культури, а тому треба вивчати ≥стор≥ю, географ≥ю,
економ≥ку, мову, л≥тературу, мистецтво та ≥нш≥ науки. Ќародна .творч≥сть (поез≥¤, п≥сн≥, музика, образотворче мистецтво та ≥н.)Ч джерело культури народу. ќдн≥Їю з ознак народност≥ Ї ≥ мова, ' найкращий виразник духовно'} ультури кожного народу. ” своњй статт≥ Ђ–≥дне слової ”шинський у барвистих ≥ хвилюючих тонах писав про значенн¤ р≥дноњ мови: Ђћова народу Ч кращий, що н≥коли не в'¤не ≥ в≥чно знову розпускаЇтьс¤, цв≥т усього його духовного житт¤, ¤ке починаЇтьс¤ далеко за межами ≥стор≥њ. ” мов≥ одухотвор¤Їтьс¤ весь народ ≥ вс¤ його батьк≥вщина; в н≥й вт≥люЇтьс¤ творчою силою народного духу в думку, в картину ≥ звук, небо в≥тчизни, ѓњ пов≥тр¤, њњ ф≥зичн≥ ¤вища, њњ кл≥мат, њњ пол¤, гори, долини, њњ л≥си й р≥ки, њњ бур≥ ≥ грози Ч весь той глибокий, повний думки й почутт¤, голос р≥дноњ природи, ¤кий лунаЇ так гучно в любов≥ людини до њњ ≥нод≥ сувороњ батьк≥вщини, ¤кий в≥дбиваЇтьс¤ так виразно в р≥дн≥й п≥сн≥, в р≥дних мелод≥¤х, в устах народних поет≥в. ѕроте в св≥тлих, прозорих глибинах народноњ мови в≥дбиваЇтьс¤ не т≥льки природа р≥дноњ крањни, але й ус¤ ≥стор≥¤ духовного житт¤ народу. ѕокол≥нн¤ народу проход¤ть одне за одним, але результати житт¤ кожного покол≥нн¤ залишаютьс¤ в мов≥Чв спадщину потомкам. ” скарбницю р≥дного слова складаЇ одне покол≥нн¤ за другим плоди глибоких сердечних рух≥в, плоди ≥сторичних под≥й, в≥руванн¤, погл¤ди, сл≥ди пережитого гор¤ ≥ пережитоњ радост≥,Ч одним словом, весь сл≥д свого духовного житт¤ народ дбайливо збер≥гаЇ в народному слов≥. ћова Ї найважлив≥ший, найбагатший ≥ найм≥цн≥ший зв'¤зок, що з'ЇднуЇ в≥джил≥, живущ≥ та майбутн≥ покол≥нн¤ народу в одне велике, ≥сторично живе ц≥ле. ¬она не т≥льки ви¤вл¤Ї собою життЇв≥сть народу, але Ї ¤краз саме це житт¤. оли зникаЇ. народна мова,Ч народу нема б≥льшеї '.
¬исока оц≥нка ”шинським р≥дноњ, зокрема рос≥йськоњ, мови ≥ його боротьба за створенн¤ шк≥л, де б навчанн¤ проводилос¤ р≥дною мовою народ≥в –ос≥њ, мала не т≥льки велике педагог≥чо-методичне значенн¤, але й пол≥тичне. …ого виступи в цьому питанн≥ були використан≥ прогресивними силами –ос≥њ дл¤ боротьби проти русиф≥каторськоњ пол≥тики царського ур¤ду щодо народ≥в, ¤к≥ жили на окрањнах –ос≥њ.
' Ђ’рестомат≥¤ з ≥стор≥њ п≥тчизн¤но≥ педагог≥киї. ., Ђ–ад¤нська школа'ї, 1961, с. 282.
ћоральне вихованн¤. ћоральне вихованн¤ ”њлинськи√≥ розгл¤дав ¤к складову частину гармон≥йного розвитку людини, ¤к важливий зас≥б патр≥отичного вихованн¤ та п≥дготовки людини до житт¤. ƒл¤ –ос≥њ XIX ст., зазначав в≥н, питанн¤ морального вихованн¤ д≥тей ≥ молод≥ мали особливо велике значенн¤, пав≥ ≥ ь б≥льше за ф≥зичне ≥ розумове, оск≥льки в ньому було найб≥льше хиб ≥ зд≥йснювалос¤ воно не в ≥нтересах народу.
ћоральне вихованн¤ людей треба починати з.малих рок≥в ≥ зд≥йснювати пост≥йно ≥ систематично. ћета його Ч розвивати в д≥тей кращ≥ риси ≥ почутт¤: патр≥отизм ≥ гуман≥зм, любов до прац≥ ≥ дисципл≥нован≥сть, чесн≥сть ≥ правдив≥сть, почутт¤ обов'¤зку ≥ в≥дпов≥дальност≥, власноњ г≥дност≥ ≤ громадського обов'¤зку, скромн≥сть, тверд≥сть вол≥ ≥ характеру та ≥н. Ќайважлив≥шим завданн¤м морального'вихованн¤ д≥тей ≥ молод≥, на його думку, маЇ бути вихованн¤ у них палкоњ любов≥ до батьк≥вщини ≥ народу.
« почутт¤м огиди ставивс¤ ”шинський до таких негативних людських рис, ¤к псевдопатр≥отизм, кар'Їризм, егоњзм, деспотизм, лицем≥рство, л≥нощ≥, прагненн¤ до наживи та ≥н. –озгл¤даючи завданн¤ ≥ засоби морального вихованн¤ учн≥в, в≥н гостро критикував такий Ђзас≥бї дисципл≥нуванн¤, ¤к зал¤куванн¤ ≥ ф≥зичн≥ покаранн¤, водночас вказував на необх≥дн≥сть посилити вимоги до них щодо дисципл≥ни ≥ повед≥нки, але застосовувати при цьому правильн≥ педагог≥чн≥ методи.
ќсновними методами ≥ способами морального вихованн¤ д≥тей ≥ молод≥ ”шинський вважав переконанн¤, запоб≥ганн¤ неправильн≥й повед≥нц≥, педагог≥чний такт.. учител¤ та заохоченн¤ ≥ покаранн¤, але не т≥лесн≥, особистий приклад учител¤, а також батьк≥в "≥ старших, правильний режим, навчанн¤ тощо. јле.най-кращим засобом морального вихованн¤, на його думку, Ї ф≥зична прац¤, за допомогою ¤коњ формуютьс¤ кращ≥ моральн≥ ¤кост≥ д≥тей ≥ молод≥, але з умовою правильного поЇднуванн¤ њњ з працею розумовою.
” своњй статт≥ Ђѕрац¤ в њњ псих≥чному ≥ виховному значенн≥ї ”шинський вказував на велике значенн¤ ф≥зичноњ прац≥ не т≥льки у вихованн≥ д≥тей та молод≥, а й у розвитку сусп≥льства взагал≥. Ђ¬ихованн¤, ¤кщо воно бажаЇ щаст¤ людин≥,Ч писав ”шинський,Ч повинно виховувати њњ не дл¤ щаст¤, а готувати до трудового житт¤ї. ¬иховне значенн¤ ф≥зичноњ прац≥, в тому числ≥ ≥ дл¤ морального вихованн¤ д≥тей, в≥н розум≥в конкретно, виход¤чи з практики завдань школи ≥ с≥м'њ: самообслуговуванн¤ дома ≥ в школ≥, допомога батькам по господарству, прац¤ в саду ≥ на город≥, допомога вчител¤м у виготовленн≥ наочного приладд¤ ≥ т. ≥н. ѕривчаючи д≥тей до прац≥, сл≥д виховувати у них ум≥нн¤ дол¤ти труднощ≥, водночас стежити за тим, щоб д≥ти не перевтомлювались, д≥ставали насолоду в≥д ф≥зичноњ прац≥.
ѕрац¤ людини, писав ”шинський, також необх≥дна дл¤ њњ душевного здоров'¤, ¤к чисте пов≥тр¤ дл¤ њњ ф≥зичного здоров'¤.
Ѕез прац≥ людина не може йти вперед, не може ≥ залишатис¤ па одному м≥сц≥, вона буде йти назад: Ђѕрац¤ Ч не гра ≥ не забава; вона завжди серйозна ≥ важкаї.
” питанн¤х морального вихованн¤ людей, зокрема в процес≥ њх ф≥зичноњ прац≥, ”шинський допускав ≥ помилки, ќсобливо в перший пер≥од своЇњ педагог≥чноњ д≥¤льност≥: де¤к≥ ' питанн¤ морал≥ й етики розгл¤дав з точки зору рел≥г≥йност≥ та ≥деал≥зац≥њ патр≥архальних в≥дносин; в≥рив у можлив≥сть перевихованн¤ ≥ морального вдосконаленн¤ людей-в процес≥ њх трудовоњ д≥¤льност≥, не зм≥нююч≥њ при цьому сусп≥льного ладу. \1 ѕедагог≥чно-дидактичн≥ принципи. . ƒ. ”шинський був видатним педагогом-методистом, ¤кий висловив багато ц≥нних думок про орган≥зац≥ю навчанн¤ та вихованн¤ учн≥в у школ≥. ўоб правильно навчати д≥тей, розвивати њх розумов≥ зд≥бност≥, говорив в≥н, треба добре знати њх ≥ндив≥дуальн≥ та психолог≥чн≥ особливост≥, загальнопедагог≥чн≥ ≥ дидактичн≥ принципи навчанн¤. ” навчанн≥ треба передбачати: зм≥ст ≥ дозуванн¤ навчального матер≥алу, посильн≥сть його дл¤ учн≥в, посл≥довн≥сть ≥ систематичн≥сть вивченн¤, розвиток св≥домост≥, д≥¤льност≥ й активност≥ учн≥в, м≥цн≥сть засвоЇнн¤ знань, виховуюче навчанн¤ та ≥н. ”с≥ ц≥ педагог≥чно-дидактичн≥ принципи навчанн¤ детально розроблено в його творах.
¬елику увагу прид≥л¤в ”шинський розвитку пам'¤т≥ у д≥тей у процес≥ навчанн¤, радив вс≥л¤ко розвивати два види пам'¤т≥ Ч пасивну Х (мимов≥льну) ≥ активну (дов≥льну), а дл¤ цього сл≥д част≥ше повторювати навчальний матер≥ал, уникати механ≥чного Ђзаучуванн¤ напам'¤тьї, тобто зубр≥нн¤. √оловну увагу необх≥дно прид≥л¤ти розвитку активного виду пам'¤т≥, що маЇ велике значенн¤ в розумовому розвитку ≥ практичному житт≥. Ќавчальний матер≥ал дл¤ запам'¤товуванн¤ треба п≥дбирати в≥дпов≥дно до в≥ку учн≥в, використовуючи при цьому вс≥ попередн≥ њхн≥ знанн¤, набут≥ ще в дошк≥льному в≥ц≥. ѕеревантажувати учн≥в зан¤тт¤ми не можна, особливо в молодших класах: перевтома учн≥в у процес≥ навчанн¤ Ч шк≥длива; але навчанн¤ не може бути й розвагою. ƒл¤ засвоюванн¤ знань велике значенн¤ маЇ наочн≥сть. ”шинський п≥дкреслював, що д≥ти,, мисл¤ть формами, фарбами, звуками, в≥дчутт¤ми, отже, корисно вдаватис¤ до вс≥х наочних засоб≥в навчанн¤ з тим, щоб органи чутт≥в д≥тей брали безпосередню участь у сприйманн≥ навчального матер≥алу.
”шинський писав: Ђ¬и навчаЇте дитину ¤ким-небудь п'¤ти нев≥домим њй словам ≥ бачите, що вона мучитьс¤ над ними довго ≥ даремно, але зв'¤ж≥ть з малюнками двадц¤ть таких сл≥в ≥ Ч дитина засвоњть њх швидкої. Ќадаючи великого значенн¤ розпов≥д¤м педагога по малюнках, в≥н водночас застер≥гав, що њх треба проводити так, щоб др≥бниц≥ в цих малюнках не затемнювали головного, щоб розпов≥д≥ ≥ малюнки були ц≥кавими дл¤ учн≥и, легко запам'¤товувались. ѕредметом таких розпов≥дей може бути все, що доступне розум≥нню учн≥в. ”м≥ле використанн¤ наочност≥ на уроц≥ допомагаЇ учн¤м краще п≥знати навколишн≥й св≥тЧприроду ≥ ж≥пт¤ людей. ѕроте ”шииський виступав проти надм≥рного захопленн¤ наочн≥стю в навчанн≥, не переоц≥нював њњ значенн¤, радив розумно ≥ в м≥ру користуватись нею.
ѕрикладом ум≥лого використанн¤ наочност≥ в навчанн≥ можуть бути його книжки дл¤ д≥тей Ч Ђ–одное слової ≥ Ђƒетский мирї.
«аслуга ”шинського пол¤гаЇ в тому, що дидактичн≥ принципи навчанн¤ в≥н розгл¤дав у т≥сному зв'¤зку з формами та методами навчанн¤. Ѕудучи представником класно-урочноњ системи навчанн¤, в≥н велику увагу прид≥л¤в розробц≥ методики роботи вчител¤ на уроц≥, радив запроваджувати р≥зноман≥тн≥, найефективн≥ш≥ методи ≥ способи навчанн¤: по¤сненн¤ нового матер≥алу, повторенн¤ пройденого, вправи, письмов≥ ≥ граф≥чн≥ роботи учн≥в, ≥ндив≥дуальн≥ ≥ фронтальн≥ зан¤тт¤ учн≥в, проведенн¤ обл≥ку знань учн≥в тощо.
ожний урок, на думку ”шинського, повинен мати. осв≥тнЇ ≥ виховне значенн¤. ўоб привчити учн≥в до самост≥йноњ роботи ≥ виховати в них ≥нтерес до навчанн¤, треба багато працювати з учн¤ми, допомагати њм у навчанн≥, розвивати мисленн¤, виховувати працездатн≥сть. јнал≥зуючи дв≥ теор≥њ осв≥ти, що ≥снували в той час Ч Ђформальнуї (розвиток пам'¤т≥, уваги, мисленн¤, мови) ≥ Ђматер≥альнуї (вивченн¤ матер≥алу навчальних предмет≥в), в≥н .виступав за розумне поЇднанн¤ в процес≥ навчанн¤ обох теор≥й осв≥ти, надаючи великого значенн¤ ¤к визначенню зм≥сту навчанн¤, ≥ак ≥ розвитку в учн≥в мисленн¤, пам'¤т≥, уваги ≥ мови.
ритикуючи класичний напр¤м середньоњ осв≥ти, засилл¤ в них грецькоњ та латинськоњ мов, ”шинський в≥дстоював реальний напр¤м середньоњ школи (реальн≥ г≥мназ≥њ). „ерез те великого значенн¤ в≥н надавав вивченню таких навчальних предмет≥в, ¤к р≥дна мова ≥ л≥тература, нова ≥ноземна мова, ≥стор≥¤, географ≥¤, природознавство, математика та ≥н. ¬ його книз≥ Ђƒетский мирї подано дуже ц≥кавий матер≥ал з природознавства.
¬елика заслуга ”шинського в розробц≥ питань вивченн¤ р≥дноњ мови, завданн¤ ¤кого пол¤гаЇ в “ќћу, щоб розвинути в д≥т¤х ту природжену зд≥бн≥сть, ¤ку називають даром-.слова; навчити њх св≥домо волод≥ти ц≥нност¤ми р≥дноњ мови ≥ граматики (п≥знанн¤ лог≥ки мови). ƒл¤ ефективного засвоюванн¤ учн¤ми р≥дноњ мови треба розвивати у них дар слова за допомогою усних ≥ письмових вправ, поступово њх ускладнюючи. ” вивченн≥ учн¤ми мови в≥н радив використовувати кращ≥ зразки народноњ творчост≥ (билини, п≥сн≥, казки, присл≥в'¤, загадки та ≥н.), а також кращ≥ твори письменник≥в (ѕушк≥на, рилова, ЋЇрмонтова, ольцова, Ўевченка та ≥н.). ћова вчител¤ повинна бути зразковою дл¤ учн≥в, граматично правильною ≥ милозвучною. ƒл¤ учн≥в молодших клас≥в велике значенн¤ мають книжки дл¤ читанн¤, зразком ¤ких була ного книга Ђ–одное слової.
ѕри вивченн≥ граматики р≥дноњ мови, зауважував ”шинський, не повинно бути крайностей Ч надм≥рного захопленн¤ або недооц≥нки њњ; потр≥бна певна, ч≥тка система, а головнеЧсв≥доме вивченн¤ граматичних правил л≥тературноњ мови, вм≥ле застосуванн¤ усних ≥ письмових вправ. ”шинський високо ц≥нив проведенн¤ бес≥д з учн¤ми ¤к важливий зас≥б розвитку њх мови ≥ мисленн¤. ” навчанн≥ грамоти (читанню) учн≥в в≥н в≥дстоював звуковий (анал≥тично-синтетичний) метод, за ¤ким подав перш≥ уроки письма ≥ читанн¤ в своњй книжц≥ Ђ–одное слової
≈лементи природознавства, географ≥њ та ≥стор≥њ в початкових класах, на думку ”шннського, треба вивчати в процес≥ по¤снювального читанн¤ на уроках. Ќадаючи великого значенн¤ вивченню ≥ноземних мов, ”ч≥инський радив починати вивчати њх т≥льки тод≥, Ђколи р≥дна мова пустила глибоке кор≥нн¤ в духовну природу дитиниї. ƒл¤ вивченн¤ р≥дноњ та ≥ноземноњ мов велике значенн¤ маЇ художн¤ л≥тература, але њњ треба вм≥ло п≥дбирати, в≥дпов≥дно до в≥ку та ≥нтерес≥в учн≥в.
‘≥зичне вихованн¤. ” педагог≥чних погл¤дах ”шинського знайшли своЇ в≥дображенн¤ ≥ питанн¤ ф≥зичного вихованн¤ д≥тей, ¤ке розгл¤далось ¤к складова частина њх гармон≥йного розвитку. ќрган≥зм людини, вказував в≥н, це Їдине ц≥ле, що розвиваЇтьс¤ в процес≥ њњ повс¤кденноњ трудовоњ д≥¤льност≥ ≥ п≥д впливом оточенн¤, в ¤кому вона перебуваЇ (природа, с≥м'¤, сусп≥льство). “ому треба створювати так≥ умови житт¤, прац≥ ≥ навчанн¤ д≥тей, ¤к≥ спри¤ли б њх ф≥зичному розвитков≥, починаючи з раннього в≥ку: нормальне харчуванн¤ ≥ сон, в≥дпов≥дний режим дома ≥ в школ≥; ф≥зична прац¤ на св≥жому пов≥тр≥; медичний нагл¤д; г≥мнастичн≥ вправи та ≥гри; створенн¤ г≥г≥Їн≥чних умов житт¤ ≥ прац≥; використанн¤ природних фактор≥в (пов≥тр¤, вода) та ≥н.
–елнке значенн¤ у ф≥зичному вихованн≥ д≥тей маЇ, на ного думку, вивченн¤ природознавства, зокрема анатом≥њ ≥ ф≥з≥олог≥њ людини. ” своњй книз≥ Ђƒетскнй мирї (розд≥л Ђѕро людинуї) ”шннськнй дуже ц≥каво розпов≥в про будову орган≥зму людний, на ц≥кавих прикладах показав роль њњ ф≥зичного загартуванн¤. ” третьому том≥ Ђѕедаюг≥чноњ антрополог≥њї (розд≥л Ђ«агальн≥ зауваженн¤ про ф≥зичне вихованн¤ї) в≥н зробив спробу обгрунтувати мету, зм≥ст та форми ф≥зичного вихованн¤ д≥тей≥, виход¤чи Х з основ анагом≥≥ ≥ ф≥з≥олог≥њ людини, медицини, сан≥тар≥њ ≥ г≥г≥Їни, прид≥ливши велику увагу зм≥цненню нервовоњ системи учн≥в та вихованню у них вол≥ р≥зними засобами ф≥зичного загартовуванн¤.
Ќавчальн≥ книги. —еред педагог≥чних твор≥в ”шинського почесне м≥сце займають його навчальн≥ книги дл¤ учн≥в початковоњ школи Ђ–одное слової ≥ Ђƒетский мирї, ¤к≥ витримали багато видань ≥ широко використовувалис¤ в –ос≥њ та ≥нших слов'¤нських крањнах (у Ѕолгар≥њ, „ехословаччин≥, ѕольщ≥), а також були зразком дл¤ створенн¤ книжок дл¤ д≥тей ≥иш;≥\ народ≥в –ос≥њ (“. √. Ћубенцем на ”крањн≥, я. —. √огебашп≥л≥ в √руз≥њ та ≥н.). нижка Ђ–одное., слової ”шииського написана дл¤ учн≥в ≤ЧIII клас≥в початковоњ школи: дл¤ першого класу--письмова ≥ друкована азбука, малюнки, тексти дл¤ читанн¤; дл¤ другого класу Ч матер≥ал дл¤ читанн¤, поданий за такими роњ-д≥лами: в школ≥ ≥ дома, св≥йськ≥ тварини, сад ≥ город, на вулиг≥ ≥ на дороз≥, пори року (весна, л≥то, ос≥нь, зима); дл¤ третьою класуЧпрактична граматика ≥ хрестомат≥йн≥ тексти. ƒо псп частин книжки ”шинський написав Ђ–уков.одство дл¤ обучечн¤ по Ђ–одному словуї.
” книжц≥ Ђ–одное слової подано ц≥кав≥ тексти дл¤ читанн¤ (опов≥данн¤, в≥рш≥, п≥сн≥, байки, казки, приказки, загадки), а також маленьк≥ уривки з твор≥в ѕушк≥на, “ютчева, √≤лс≥цсЇпа, рилова, ∆уковського, ольцова, ћайкова, Ќ≥к≥т≥иа, ќгарьопл, јксакова, ѕекрасова та ≥нших письменник≥в. —ам ”ш≥п≥ськпй написав багато маленьких опов≥дань виховного значенн¤. нижка ≥ добре художньо ≥люстрована,
Ќезважаючи на перешкоди, що њх чинило ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти в розповсюдженн≥ книги Ђ–одное слової, поча була дуже попул¤рною, перша частина њњ перевидавалас¤ 150 раз≥в. ” пер≥од пол≥тичноњ реакц≥њ 70Ч80-х рок≥в XIX с≥. ц¤ м≥нжка була заборонена царським ур¤дом. «нову њњ почали пп-давати т≥льки на початку XX ст., але ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти сгежнло, щоб ц≥Їю книжкою не дуже захоплювались учн≥ ≥ вчител≥, вс≥л¤ко обмежувало њњ розповсюдженн¤.
ƒруга книжка ”шннського дл¤ д≥тей Ђƒетский мирї скпадаЇтьс¤ з двох частин. ” перш≥й матер≥ал розпод≥лений за такими розд≥лами: перше ознайомленн¤ з дит¤чим св≥том (д≥ти в гаю, д≥ти в школ≥, друз≥ ≥ вчитель, що робитьс¤ в клас≥, пори року, про людину); в≥домост≥ про природу (тварини, птахи, риби, рослини, ≥рунт, м≥нерали, метали, речовини, погода, природн≥ ¤вища); ознайомленн¤ з батьк≥вщиною (столиц¤, губерн≥њ ≥ пов≥ти, м≥ста ≥ села, господарство, ≥сторичн≥ под≥њ).
ƒруга частина книжки маЇ так≥ розд≥ли: в≥домост≥ про природу, з ≥стор≥њ та географ≥њ –ос≥њ, перш≥ уроки лог≥ки. ” ц≥й частин≥ книги подано значно ширший ≥ складн≥ший матер≥ал, н≥ж у перш≥й.
ѕ≥сл¤ кожноњ частини книжки вм≥щено байки, опов≥данн¤, в≥рш≥, статт≥ з природознавства, ≥стор≥њ та географ≥њ. ÷¤ книжкл також багато ≥люстрована. ¬ обох њњ частинах Ї мегодичш' етап≥ ≥ матер≥али дл¤ вчител≥в, в ¤ких багато методично-дидактичних порад.
Ќезважаючи на велику ц≥нн≥сть книжок-п≥дручник≥в ”шпи-ського Ђ–одное слової ≥ Ђƒетский мирї, в них були й недол≥ки:
де¤кий матер≥ал мав рел≥г≥йне спр¤муванн¤, висв≥тлювавс¤ з ≥деал≥стичних позиц≥й, не мав ч≥ткого класово-пол≥тичного характеру. нижка ”шинського Ђƒетский мирї витримала 70 видань, вона, ¤к ≥ Ђ–одное слової, мала велике поширенн¤ в –ос≥њ; перевидавалас¤ ≥ в ≥нших крањнах. ¬ наш час в читанках дл¤ початковоњ школи вм≥щено р¤д опов≥дань з п≥дручник≥в ”шинського.
ѕро вчител¤ ≥ його п≥дготовку. ѕередова громадськ≥сть –ос≥њ називала ”шинського вчителем рос≥йських учител≥в. “акоњ назви ≥ пошани в≥н заслужив своЇю педагог≥чною д≥¤льн≥стю ≥ своњми педагог≥чними творами. ¬≥н високо ц≥нив роль ≥ значенн¤ вчител¤ в сусп≥льств≥, у вихованн≥ д≥тей ≥ молод≥, був глибоко переконаний, що в осв≥т≥, навчанн≥ ≥ вихованн≥ учн≥в педагог в≥д≥граЇ головну роль, що Ђособа виховател¤ означаЇ все в справ≥ вихованн¤м. „ерез те ”шинський ставив до вчител¤ ≥ велик≥ вимоги
—правжн≥й учитель повинен любити педагог≥чну профес≥ю, бути добре об≥знаним з науковими основами психолог≥њ ≥ педагог≥ки, досконало знати св≥й предмет, волод≥ти методикою навчанн¤ та вихованн¤ учн≥в.
”шинський був незадоволений системою ≥ практикою п≥дго-≥овки вчител≥в у царськ≥й –ос≥њ, дбав про њњ пол≥пшенн¤, особливо вчител≥в початкових шк≥л. ” своњй статт≥ Ђѕроект учигель-ськоњ сем≥нар≥њї (1861) в≥н накреслив ц≥кавий ≥ зм≥стовний план створенн¤ в –ос≥њ вчительських сем≥нар≥й у невеликих м≥стах ≥ нав≥ть селах, вважаючи, що туди треба приймати насамперед молодь Ч вих≥дц≥в ≥з сел¤н, ¤к≥ добре знають с≥льське житт¤ ≥ охоче готуватимутьс¤ до роботи в с≥льських школах.
” своЇму проект≥ вчительських сем≥нар≥й ”шинський передбачив вивченн¤ таких навчальних предмет≥в: рос≥йська мова ≥ л≥тература, ≥стор≥¤, географ≥¤, природознавство, арифметика, кресленн¤, малюванн¤, кал≥граф≥¤, сп≥ви, ручна прац¤, психолог≥¤, педагог≥ка, методика початкового навчанн¤. ƒл¤| проходженн¤ педагог≥чноњ практики сем≥наристами при кожн≥й учительськ≥й сем≥нар≥њ маЇ бути сво¤ зразкова початкова школа, а в раз≥ потреби педагог≥чну практику сем≥наристи зможуть проходити ≥ в ≥нших школах.
ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ сем≥нар≥њ випускники њњ повинн≥ пройти р≥чне педагог≥чне стажуванн¤, ≥ т≥льки п≥сл¤ цього њм присвоюЇтьс¤ званн¤ вчител¤. ¬ипускники сем≥нар≥њ Ч стажисти повинн≥ п≥дтри-мувањи зв'¤зки ≥з своњми викладачами, з ¤кими могли б радитис¤ в де¤ких педагог≥чних питанн¤х.
”чительськ≥ сем≥нар≥њ, на думку ”шинського, повинн≥ стати педагог≥чними центрами в т≥й м≥сцевост≥, дл¤ ¤коњ вони готують учител≥в. ¬ них треба створювати вищ≥ педагог≥чн≥ курси дл¤ ос≥б, ¤к≥ мають вищу осв≥ту ≥ хочугь працювати вчител¤ми, але ¤ким бракуЇ педагог≥чноњ п≥дгоговки.
ƒл¤ п≥дготовки вчител≥в середньоњ школи ≥ викладач≥в педагог≥ки в учительських сем≥нар≥¤х ”шннський радив в≥дкривати педагог≥чн≥ факультети при ун≥верситетах.
ƒл¤ п≥двищенн¤ педагог≥чноњ ≥ методичноњ квал≥ф≥кац≥њ вчител≥в, на його думку, велике значенн¤ мають учительськ≥ з'њзди та курси, ¤к≥ в≥н радив влаштовувати п≥д час л≥тн≥х шк≥льних кл н≥кул; в≥н сам брав участь у робот≥ таких з'њзд≥в, наприклад, у м. —≥мферопол≥.
«наченн¤ . ƒ. ”н≥ппського в розвитку педагог≥ки ≥ школи народ≥в –ос≥њ
”шинський був великим в≥тчизн¤ним педагогом, фундатором народноњ школи в –ос≥њ, учителем рос≥йських учител≥в, великим другом д≥тей, автором чудових книжок-п≥дручник≥в дл¤ учп≥ч ≥ педагог≥чних твор≥в дл¤ вчител≥в, реформатором системи п≥дготовки нових учител≥в. ѕ≥д його благотворним впливом активно працювало багато його посл≥довник≥в, а саме: ≤. ћ. ”ль¤ноп, ≤. я. яковлЇв, ¬. я —тоюн≥н, ћ. ‘. Ѕунаков, ћ ќ орф, ƒ. ≤. “ихомиров, ¬. ≤. ¬одовозов, ƒ. ƒ. —еменов, ¬. ѕ. ќстро-горський, ѕ. ѕ. ¬ахтеров, “. √. Ћубенець, X. ƒ јлчевська, я. —. √огебашв≥л≥ ≥ а ≥н. ¬≥н мав великий вплив на розвиток осв≥ти, школи ≥ педагог≥чноњ думки народ≥в –ос≥њ (”крањни, Ѕ≥лорус≥њ, √руз≥њ, ¬≥рмен≥њ, јзербайджану, азахстану, „уваш≥њ та ≥н.), а також заруб≥жних слов'¤нських крањн (Ѕолгар≥њ, ѕольщ≥, „ехослов¤ччнни).
Ћ. ћ. ћодзалевський, один з посл≥довник≥в . ƒ. ”шинського, так писав про нього: Ђ . ƒ. ”шинський Ч це наш справд≥ народний педагог, так само ¤к ЋомоносовЧнаш народний учений, —уворов Ч наш народний полководець, ѕушк≥н Ч наш народний поет, √л≥нка Ч наш народний композиторї.
¬≥н був не т≥льки видатним рос≥йським педагогом, а й основоположником народноњ школи в –ос≥њ. ¬исоку оц≥нку педагог≥чноњ д≥¤льност≥ ”шикського дали Ќ. . рупська, ћ. ≤. ал≥н≥н, ј. —. ћакаренко.
ѕам'¤ть про . ƒ. ”шинського збер≥гаЇтьс¤ в серц¤х ус≥х народ≥в –ад¤нського —оюзу, його педагог≥чна спадщина в≥д≥грала ≥ в≥д≥граЇ велику роль у розвитку сучасноњ рад¤нськоњ школи ≥ педагог≥чноњ науки. ¬иконуючи вказ≥вки ¬. ≤. Ћен≥на про критичне ≥ творче використанн¤ науки ≥ культури минулого, рад¤нська школа, вчительство ≥ педагог≥чна наука з усп≥хом використовують усе те ц≥нне, що Ї в педагог≥чн≥й спадщин≥ . ƒ. ”ш≥ннського.
|
