ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: јгропромышленный комплекс ”краины
јгропромышленный комплекс ”краины
Ќародногосподарське значенн¤ агропромислового комплексу ”крањни.
јгропромисловий комплекс (јѕ ) Ч це сукупн≥сть ла нок народного господарства (галузей, п≥дгалузей, ви роб ничих п≥дприЇмств, орган≥зац≥й), д≥¤льн≥сть ¤ких т≥сно повТ¤зана з виробництвом, збер≥ганн¤м, транспортуван н¤м, переробкою та збутом продукц≥њ. јѕ формуютьс¤ на основ≥ агропромисловоњ ≥нтеграц≥њ в умовах високого р≥вн¤ розвитку продуктивних сил та усусп≥льненн¤ ви робництва. ѕод≥л¤ютьс¤ на агропромислов≥ п≥дприЇмства та агропро мислов≥ територ≥альн≥ комплекси. «а тери тор≥альними масштабами та особливост¤ми вони р≥зноман≥тн≥. ¬ галу зев≥й структур≥ јѕ вид≥л¤ють так≥ основн≥ сфери: с≥льське господарство; промислов≥сть по переробц≥ с≥льськогоспо- дарськоњ сировини (харчова, де ¤к≥ галуз≥ лег коњ промисло вост≥); виробництво засоб≥в ви робництва дл¤ с≥льсько г о спо д а р с ь ки х т а нес≥льськогосподарських галузей (машино- будуванн¤ дл¤ с≥льського господарства, легкоњ та харчовоњ промисло вост≥, виробництво м≥неральних добрив тощо); загот≥вл¤, транспортуванн¤ та збут продукц≥њ; виробниче обслуго вуванн¤ комплексу (ремонт трактор≥в та с≥льсько- господарських машин, буд≥вництво тощо); наука, управл≥н-н¤, п≥дготовка кадр≥в.
—кладовою частиною јѕ Ї також продовольчий ком плекс, ¤кий включаЇ так≥ п≥дкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, цукробур¤ковий, плодоовочевокон сервний, виноградно-виноробний, мТ¤сний, молочний, ол≥йно-жировий.
‘ункц≥ональна структура јѕ в≥дображаЇ його внутр≥шн≥ комплексоутворююч≥ звТ¤зки, ¤к≥ най≥нтенсив- н≥ше розвиваютьс¤ у сфер≥ виробництва ≥ переробки кон кретних вид≥в с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ќсновними ланками функц≥ональноњ структури агропромислового ≥нтегрального комплексу Ї агропромислов≥ спец≥ал≥зован≥ комплекси, що розвиваютьс¤ на баз≥ певних агропроми слових цикл≥в. ѓхн¤ територ≥альна структура складаЇтьс¤ з рег≥ональних ≥ зональних елемент≥в.
јѕ ¤к складна система маЇ три головн≥ аспекти: ком понентний, територ≥альний ≥ орган≥зац≥йний. омпо нентний аспект структури јѕ пол¤гаЇ у на¤вност≥ ≥ звТ¤заност≥ ок ремих галузей, функц≥ональних сфер (блок≥в) галузей ≥ аг ропромислових цикл≥в (ланцюг≥в).
јгропромисловий цикл (ланцюг) ¤к одна з форм ком понентноњ структури јѕ Ч це поЇднанн¤ взаЇмоповТ¤за- них стад≥й одного виробничого процесу, що охоплюЇ ви робництво, переробку ≥ реал≥зац≥ю с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. јгропромислов≥ цикли Ї основою формуванн¤ спец≥ал≥зованих јѕ (мТ¤сопромислового, молокопроми слового, плодоовочевоконсервного тощо).
ќсновною формою територ≥ального зосередженн¤ с≥льськогосподарського виробництва ≥ засобом розвТ¤за- нн¤ питань його плановоњ територ≥альноњ орган≥зац≥њ Ї аг рарно-територ≥альн≥ комплекси (ј“ ). ѕ≥д ј“ сл≥д ро зум≥ти певну систему територ≥альних формувань с≥льсько- господарських п≥дприЇмств, дл¤ ¤ких характерно пор≥вн¤- но ст≥йке поЇднанн¤ галузей ≥ вироблюваних про дукт≥в у виробничо-територ≥альних типах господарств, що скла лос¤ на основ≥ найнов≥ших технолог≥чних процес≥в ≥ рац≥ональних виробничих звТ¤зк≥в. ј“ Ї результатом роз витку територ≥ального под≥лу с≥льськогосподарськоњ прац≥, дл¤ ¤кого характерн≥ переважно горизонтальн≥ виробнич≥ звТ¤зки.
¬ ”крањн≥ сформувавс¤ јѕ республ≥ки Ч важлива функц≥ональна ланка всього народногосподарського ком плексу ”крањни. ÷е другий п≥сл¤ ≥ндустр≥ального ви роб ництва структурний п≥дрозд≥л гос подарства ”крањни. Ќа галуз≥, що вход¤ть до јѕ рес публ≥ки (включаючи забезпе ченн¤ його засобами вироб ництва), припадаЇ близько 40% валового сусп≥льного продукту, майже чверть основних виробничих фонд≥в ≥ чисельност≥ зайн¤ тих прац≥вник≥в.
2. ѕриродн≥ умови ≥ фактори розвитку та розм≥щенн¤ галузей јѕ .
‘ормуванн¤ јѕ ≥ особливост≥ його територ≥альноњ ор ган≥зац≥њ залежать в≥д сукупноњ д≥њ природно- ≥ сусп≥льно-географ≥чних фактор≥в. ¬одночас кожен фактор зокрема впливаЇ на формуванн¤ јѕ в певному напр¤м≥.
Ќайб≥льший вплив на формуванн¤ јѕ ”крањни мають так≥ сусп≥льно-географ≥чн≥ фактори: р≥вень господарського освоЇнн¤ територ≥њ, науково-техн≥чний прогрес, потреби населенн¤ в продуктах харчуванн¤, характер розселенн¤ ≥ р≥вень забезпеченн¤ трудовими ресурсами.
ƒл¤ формуванн¤ јѕ ”крањни дуже велике значенн¤ мають природно-географ≥чн≥ фактори, особливо дл¤ розм≥щенн¤ ≥ спец≥ал≥зац≥њ с≥льського господарства. ѕ≥д впливом природних умов формуЇтьс¤ територ≥альна структура јѕ ”крањни.
—еред природно-кл≥матичних фактор≥в найважлив≥ше значенн¤ мають агрокл≥матичн≥, грунтов≥ ≥ водн≥ ресурси.
јгрокл≥матичн≥ ресурси характеризують ступ≥нь за без печенн¤ с≥льськогосподарських культур теплом ≥ воло гою. ƒл¤ ”крањни характерна зональн≥сть у розпод≥л≥ тепла ≥ во логи.
јгрокл≥матичн≥ ресурси ѕол≥сс¤ характеризуютьс¤ се редн≥м р≥внем теплозабезпеченост≥ та доброю вологоза безпечен≥стю. —уми температур понад 10( становл¤ть в≥д 2300( до 2600(. ¬егетац≥йний пер≥од зб≥льшуЇтьс¤ з≥ сходу на зах≥д ≥ триваЇ в≥дпов≥дно 190 Ч 215 дн≥в. –≥чна сума опад≥в становить 550 Ч 750 мм. ≥льк≥сть њх зб≥льшуЇтьс¤ з≥ сходу на зах≥д (5, с. 288).
” Ћ≥состепу агрокл≥матичн≥ ресурси б≥льш спри¤тлив≥ дл¤ вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур. —уми температур понад 10( становл¤ть в≥д 2600( до 2800(, що даЇ змогу вирощувати основн≥ теплолюбн≥ культури ранн≥х ≥ п≥зн≥х строк≥в дозр≥ванн¤. ≥льк≥сть опад≥в коливаЇтьс¤ в≥д 700 мм на заход≥ до 450 мм на сход≥. ѕереважна њх б≥льш≥сть випадаЇ в теплий пер≥од року (5, с.288).
—тепова зона характеризуЇтьс¤ високим ступенем те плозабезпеченост≥. —уми температур понад 10( колива ютьс¤ в≥д 2900( на п≥вноч≥ до 3600( на п≥вдн≥. —ереднь о р≥чна к≥льк≥сть опад≥в зменшуЇтьс¤ у цьому ж напр¤мку в≥д 500 мм до 300 мм. Ќедостатн¤ вологозабезпечен≥сть сте повоњ зони Ї одним з фактор≥в, що стримують розвиток с≥льського господарства (5, с.288).
—≥льськогосподарська зона п≥вденного риму характе ризуЇтьс¤ субтроп≥чним кл≥матом середземноморського типу. —ередньор≥чн≥ температури становл¤ть 11( Ч 130(, а к≥льк≥сть опад≥в в≥д 400 до 500 мм за р≥к. ќпади перева жають в ос≥нньо-зимовий пер≥од. “ому л≥то тут сухе ≥ жарке (5, с.288).
” г≥рських районах арпат суми температур пов≥тр¤ понад 10( не перевищують 1600( Ч 1800(. ѕер≥од веге тац≥њ триваЇ в середньому 136 дн≥в. «а р≥к випадаЇ в≥д 800 до 1000 мм ≥ б≥льше опад≥в (5, с.288).
√рунтов≥ ресурси ”крањни дуже р≥зноман≥тн≥. Ќа њњ те ритор≥њ вид≥л¤ють ѕол≥ську, Ћ≥состепову ≥ —тепову грунтов≥ зони, а також арпатську ≥ римську г≥рськ≥ област≥, з вла стивими дл¤ кожноњ з них грунтами.
Ќа ѕол≥сс≥ найб≥льш поширен≥ дерново-п≥дзолист≥ ≥ бо лотн≥ грунти, серед ¤ких переважають торфо-болотн≥. ÷≥ грунти здеб≥льшого б≥дн≥ на перегн≥й. ƒл¤ п≥двищенн¤ њх родючост≥ в грунт обовТ¤зково сл≥д вносити орган≥чн≥ ≥ м≥неральн≥ речовини, а також проводити розумне осу шенн¤.
√рунтово-кл≥матичн≥ ресурси ѕол≥сс¤ спри¤ють виро щуванню озимого жита, льону-довгунц¤, картопл≥.
” Ћ≥состепу ”крањни поширен≥ р≥зн≥ типи чорноземних грунт≥в. р≥м цих грунт≥в, значн≥ площ≥ лучно-чорноземн≥ та с≥р≥ л≥сов≥ грунти. “ут склалис¤ найкращ≥ умови дл¤ виро щуванн¤ зернових культур, особливо озимоњ пшениц≥, цук рових бур¤к≥в, кукурудзи.
√рунтов≥ ресурси —тепу ”крањни досить однор≥дн≥ та представлен≥, головним чином, чорноземами. ÷≥ грунти мають найвищу природну родюч≥сть. ѕров≥дними культу рами тут Ї озима пшениц¤, сон¤шник, баштанн≥ та еф≥роол≥йн≥ культури. Ќа¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ тепла спри¤Ї розвитку виноградарства, а з розширенн¤м мереж≥ зрошенн¤ створюютьс¤ умови дл¤ вирощуванн¤ рису ≥ овоч≥в. ” —тепу, ¤к ≥ на ѕол≥сс≥ та в Ћ≥состепу, добр≥ умови дл¤ скотарства, в≥вчарства ≥ птах≥вництва.
” арпатах грунтовий покрив зм≥нюЇтьс¤ ¤к у широт ному, так ≥ в вертикальному напр¤мках. Ќайб≥льш придат ними дл¤ с≥льського господарства Ї «акарпатська низо вина ≥ ѕередкарпатт¤. ” г≥рських районах землеробство розвиваЇтьс¤ лише у вузьких долинах р≥чок.
ƒл¤ «акарпатськоњ низовини характерн≥, головним чи ном, дерново-оп≥дзолен≥ та дерново-глеЇв≥ грунти. √рунти ѕередкарпатт¤ в основному дерново-середньооп≥дзолен≥ ≥ поверхневооглеЇн≥. ” г≥рськ≥й зон≥ переважають бур≥ л≥сов≥ грунти.
” п≥вн≥чних передг≥рських ≥ г≥рських районах арпат природн≥ умови спри¤ють вирощуванню озимого жита, льону-довгунц¤ ≥ картопл≥, а в низовинах ≥ передг≥рських районах «акарпатт¤ Ч озимоњ пшениц≥, кукурудзи, тютюну, овоч≥в, винограду. ¬ажливою галуззю с≥льського госпо дарства Ї тваринництво, особливо скотарство, а в г≥рських районах ще й в≥вчарство, що зумовлено великими пло щами природних пасовищ Ч полонин.
√рунтовий покрив риму маЇ добре ви¤влену верти кальну зональн≥сть. ” передг≥рськ≥й степов≥й зон≥ поширен≥ чорноземи. Ћ≥состепова зона вкрита дерново-карбонатни- ми грунтами. ” г≥рськ≥й л≥сов≥й зон≥ поширен≥ буроземи, у найнижчому по¤с≥ Ч коричнев≥ грунти. ќсновними галу з¤ми с≥льського господарства Ї сад≥вництво, виноградар ство, вирощуванн¤ овоч≥в, тютюну. Ќа¤вн≥сть г≥рських лук ≥ пасовищ спри¤Ї розвитку скотарства ≥ в≥вчарства.
¬одн≥ ресурси в≥д≥грають важливу роль у розвитку аг рарно- промислового комплексу. ќсновними джерелами задоволенн¤ сучасних ≥ перспективних потреб господар ства ”крањни в пр≥сн≥й вод≥ Ї водн≥ ресурси поверхневого стоку (р≥чки, озера ≥ водойми) ≥ п≥дземного стоку.
”крањна маЇ досить обмежен≥ ресурси поверхневих вод. «агальне водоспоживанн¤ в крањн≥ дос¤гло 65% њњ се реднього багатор≥чного поверхневого стоку. «абезпе чен≥сть водними ресурсами м≥сцевого стоку у розрахунку на одну людину становить 1000 м3 на р≥к (5, с.289). Ќай вищим Ї цей показник в арпатах, на ѕол≥сс≥ та в зах≥дн≥й частин≥ Ћ≥состепу, найменшим Ч у —тепу.
Ќайб≥льшим споживачем води в господарств≥ ”крањни Ї с≥льське господарство. …ого частка становить б≥льш ¤к 2/3. ќсновний водоспоживач Ч зрошуване землеробство. ќсобливо висока його питома вага в п≥вденних област¤х.
ќтже, природн≥ умови ≥ ресурси ”крањни в ц≥лому спри ¤тлив≥ дл¤ розвитку с≥льського господарства. ѕереважно р≥внинний рельЇф, достатн¤ к≥льк≥сть тепла ≥ вологи в пер≥од активноњ вегетац≥њ, велик≥ площ≥ родючих грунт≥в дають змогу вирощувати найр≥зноман≥тн≥ш≥ с≥льськогоспо- дарськ≥ культури пом≥рноњ зони ≥ розвивати вс≥ основн≥ га луз≥ тваринництва.
«емельний фонд ”крањни характеризуЇтьс¤ високим ступенем освоЇнн¤. —≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ займають 42,4 млн. га, або 70% загальноњ земельноњ площ≥. «емл≥, ¤к≥ потребують освоЇнн¤, займають лише 2,5% њњ територ≥њ. ” с≥льському господарств≥ земл¤ Ї найважлив≥шим засо бом виробництва.
’арактерною особлив≥стю структури с≥льськогосподар- ських уг≥дь Ї висока питома вага орних земель (б≥льше 80%). ≤нш≥ площ≥ використовуютьс¤ п≥д багатор≥чн≥ насад женн¤ (2,7%), с≥нокоси (5,1%) ≥ пасовища (11,4%) (мал.1)
Ќайб≥льше розоран≥ с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ в Ћ≥со- степов≥й зон≥ (85,4%), а найменше Ч на ѕол≥сс≥ (68,9%) (5, с.291). ” ѕол≥ськ≥й зон≥ майже третину площ с≥льсько господарських уг≥дь займають природн≥ кормов≥ уг≥дд¤.
” звТ¤зку з тим, що в ”крањн≥ с≥льське господарство по ступаЇтьс¤ промисловост≥ ¤к за щ≥льн≥стю основних ви робничих фонд≥в, так ≥ за обс¤гом виробництва товарноњ продукц≥њ, в республ≥ц≥ переважаЇ промислово-с≥льськогос- подарський тип освоЇнн¤ територ≥њ. ¬ажливою складовою частиною освоЇнн¤ територ≥њ ”крањни Ї р≥вень розвитку ≥н- фраструктури територ≥њ, особливо комун≥кац≥йноњ. ¬≥д тери тор≥альноњ орган≥зац≥њ ≥нфраструктури, густоти транспортноњ мереж≥, њњ техн≥чного стану, напр¤мку зал≥зниць ≥ авто моб≥льних дор≥г залежать особливост≥ територ≥альноњ ор ган≥зац≥њ јѕ ≥ регул¤рн≥сть звТ¤зк≥в м≥ж його основними ланками.
ѕров≥дна роль у структур≥ перевезень вантаж≥в јѕ належить автомоб≥льному транспорту. —пец≥ал≥зован≥ транспортн≥ засоби (автоцистерни, спец≥ал≥зован≥ автома шини дл¤ овоч≥в, хл≥ба, рефрижератори тощо) перевоз¤ть вантаж≥ јѕ . «ал≥зничний транспорт займаЇ пров≥дне м≥с-це у зд≥йсненн≥ зовн≥шн≥х звТ¤зк≥в јѕ .
ќдним з головних чинник≥в, що впливають на форму ванн¤ ≥ територ≥альну орган≥зац≥ю јѕ ≥ споживанн¤ його к≥нцевоњ продукц≥њ Ї характер розселенн¤, густота с≥льсько- го населенн¤ ≥ р≥вень забезпеченн¤ трудовими ресурсами.
–озвиток великих систем розселенн¤ впливаЇ на вели чину ≥ структуру р≥зних аграрно-промислових комплекс≥в. Ќайб≥льш≥ та велик≥ м≥ста Ї одним з найважлив≥ших фак тор≥в формуванн¤ прим≥ських јѕ . Ќавколо цих м≥ст ство рюютьс¤ спец≥ал≥зован≥ п≥дприЇмства прим≥ського типу дл¤ забезпеченн¤ м≥ського населенн¤ св≥жими овочами, молоком та ≥ншою малотранспортабельною с≥льськогоспо- дарською продукц≥Їю.
–≥зн≥ природно-географ≥чн≥ зони ”крањни нер≥вном≥рно забезпечен≥ трудовими ресурсами. ¬ результат≥ одн≥ рег≥о- ни ”крањни мають надлишок трудових ресурс≥в у с≥льсько- му господарств≥, а ≥нш≥ в≥дчувають њх недостачу. Ќайкраще забезпечен≥ трудовими ресурсами л≥состепов≥ област≥, де найвищою Ї густота с≥льського населенн¤. Ќайб≥льша по треба в трудових ресурсах в≥дчуваЇтьс¤ у степових об лас т¤х, де густота с≥льського населенн¤ найменша. —туп≥нь забезпеченост≥ трудовими ресурсами впливаЇ на спец≥ал≥- зац≥ю аграрно-промислових комплекс≥в. “ак, у рег≥онах, краще забезпечених трудовими ресурсами, фор муютьс¤ јѕ , що виробл¤ють працем≥стку продукц≥ю.
ѕотреби населенн¤ в продукц≥њ јѕ визначаютьс¤ нау ково обгрунтованими нормами споживанн¤ на душу насе ленн¤ ≥ реальними можливост¤ми њх задоволенн¤. ѕевною м≥рою на обс¤г ≥ асортимент необх≥дних продукт≥в харчу ванн¤ впливають природно-географ≥чн≥ умови, м≥сцев≥ на- ц≥ональн≥ особливост≥ ≥ традиц≥њ.
3. ќсновн≥ етапи розвитку јѕ .
јгропромисловий комплекс ”крањни в ц≥лому ≥ с≥льське господарство зокрема пройшли довгий ≥ складний шл¤х ≥с торичного розвитку. ¬ дореволюц≥йний час воно (с≥льське господарство) було основним джерелом житт¤ б≥льшост≥ населенн¤. јле р≥вень розвитку продуктивних сил в ц≥й га луз≥ матер≥ального виробництва був низьким. ћашини ви користовувались лише частково в пом≥щицьких господар ствах та в господарствах у багатих сел¤н. ѕереважало др≥бне виробництво з прим≥тивною техн≥кою ≥ низькою ефективн≥стю. Ѕ≥дн≥ сел¤ни розорювалис¤, а кулаки зм≥цнювали своњ господарства. «агострювались класов≥ протир≥чч¤.
¬ 1913 р. з 36 млн. га с≥льськогосподарських уг≥дь в ”крањн≥ 15 млн. га належало пом≥щикам, царськ≥й родин≥ ≥ монастир¤м, 8 млн. га Ч кулакам ≥ 13 млн. га (трохи б≥льше третини) Ч б≥дним сел¤нам, ¤к≥ складали понад 90% всього с≥льського населенн¤. ѕри цьому земл≥ б≥дн¤к≥в були найг≥рш≥. «а неповними даними, в ”крањн≥ було 2,3 млн. б≥дн¤цьких господарств, в тому числ≥ 1,8 млн. Ч безк≥нних. „ерез загальну техн≥чну в≥дстал≥сть (за агротехн≥чним р≥внем с≥льськогосподарського виробництва украњнське село в≥дносилос¤ до найб≥льш в≥дсталих у ™вроп≥) втрачолис¤ можливост≥ рац≥онального господарю ванн¤. ќсновними знар¤дд¤ми були соха, коса, деревТ¤на борона ≥ плуг, а т¤гловою силою Ч к≥нь та в≥л.
ќсновою спец≥ал≥зац≥њ с≥льського господарства б≥льшоњ частини територ≥њ було виробництво зерна. ¬ структур≥ пос≥вних площ 1913 р. на зернов≥ культури припадало 88,4% (причому озима пшениц¤, ¤к найб≥льш рац≥ональна дл¤ умов ”крањни культура складала лише 11% пос≥вних площ) ≥ на техн≥чн≥ Ч лише 3,2%. ÷е св≥дчить про низький р≥вень ≥нтенсиф≥кац≥њ дореволюц≥йного с≥льськогосподарсь- кого виробництва.
ќднобока зернова спр¤мован≥сть розвитку с≥льського господарства, низька агротехн≥ка призводили до висна женн¤ земл≥, њњ нерац≥онального використанн¤.
Ќов≥ соц≥ально-економ≥чн≥ основи с≥льського господар ства створен≥ п≥сл¤ ¬еликоњ ∆овтневоњ соц≥ал≥стичноњ ре волюц≥њ, зумовили величезн≥, кор≥нн≥ зм≥ни в ц≥й галуз≥ ви робництва. Ќайб≥льш важлив≥ етапи цих зм≥н в с≥льському господарств≥ так≥: л≥кв≥дац≥¤ приватноњ власност≥ на землю, нац≥онал≥зац≥¤ земл≥, посл≥довне зд≥йсненн¤ лен≥нського кооперативного плану, створенн¤ на основ≥ усп≥х≥в соц≥а- л≥стичноњ промисловост≥ колгоспного ладу (хоча, ¤к в≥до- мо, перех≥д до колективноњ власност≥ на сел≥ був дуже складним ≥ важким процесом).
—оц≥ал≥стична перебудова с≥льського господарства вже через дек≥лька рок≥в дозволила дос¤гнути значних ви робничих усп≥х≥в. ¬ 1940 р. валовий зб≥р зернових в ”крањн≥ складав 26,4 млн. т (в 1913 Ч 23,2 млн. т), картопл≥ Ч20,7 млн. т (в 1913 Ч 8,5 млн. т). ѕогол≥вТ¤ великоњ рогатоњ ху доби в республ≥ц≥ на 1 с≥чн¤ 1941 р. складало 11 млн. гол≥в (на 1913 Ч 9 млн. гол≥в) (3, с.127).
ѕ≥сл¤ ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни в розвитку с≥льського господарства були велик≥ складност≥, проте на к≥нець 1955 року по де¤ких показниках вже був перевершений до воЇнний р≥вень с≥льського господарства ”–—–.
Ќеобх≥дно зазначити, що за останн≥ 30 Ч 35 рок≥в с≥льське господарство ”крањни розвивалось стрибкопод≥б но Ч пер≥оди високих темп≥в приросту по окремих видах продукц≥њ зм≥нювалис¤ пер≥одами абсолютного скороченн¤ њх виробництва.
Ќайвищ≥ темпи зростанн¤ обс¤г≥в виробництва с≥льсь когосподарськоњ продукц≥њ були характерними дл¤ 60-х ≥ другоњ половини 70-х рок≥в. ѕожвавленн¤ настало також у 1986 Ч 1989 рр., п≥сл¤ дуже пом≥того зниженн¤ його об с¤г≥в ( ≥ насамперед Ч по рослинництву) у 1981 Ч1985 рр. « 1990 (а по окремих показниках Ч вже з 1989 р.) в≥дбува Їтьс¤ обвальне пад≥нн¤ виробництва вс≥х найважлив≥ших вид≥в с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.
јнал≥з св≥дчить, що пер≥оди зростанн¤ обс¤г≥в вироб ництва у галуз≥ зб≥гаютьс¤ з посиленн¤м уваги держави до аграрних проблем, створенн¤м, хоча й тимчасово, але спри¤тлив≥ших умов ¤к дл¤ екстенсивного, так ≥ дл¤ ≥нтен сивного вар≥ант≥в њњ розвитку. “ак, при де¤кому скороченн≥ загальноњ площ≥ с≥льськогосподарських уг≥дь ≥ практично незм≥нних розм≥рах орних земель за 1950 Ч 1960 рр., у 1960 р. пос≥вн≥ площ≥ були на 2,9 млн. га (або на 11%) б≥ль шими, н≥ж у 1950 р. “аке нарощуванн¤ пос≥в≥в зд≥йснюва лос¤ за рахунок чистих пар≥в, площа ¤ких за ц≥ роки зменшилас¤ з 4,2 млн. до 0,8 млн. га (або в 5.25 раза). Ѕуло проведено певну структурну переор≥Їнтац≥ю пос≥вних площ шл¤хом скороченн¤ ( на 6,3 млн. га, або на 32%) пос≥в≥в зернових, зб≥льшенн¤ площ п≥д картоплею, овочами ≥ техн≥чними культурами, а головним чином Ч п≥д кормовими. ¬ 1960 р. њх площа перевищувала 13,4 млн. га (проти 5,2 млн. га Ч в 1950 р.). ќдночасно вживалис¤ за ходи по нарощуванню обс¤г≥в виробництва ≥ поставок с≥ль ському господарству м≥неральних добрив, машин, ком байн≥в, трактор≥в ≥ обладнанн¤, засоб≥в захисту рослин ≥ тварин в≥д хвороб ≥ шк≥дник≥в. «а 10 анал≥зованих рок≥в ви пуск м≥неральних добрив зб≥льшивс¤ в республ≥ц≥ в 2,5, а трактор≥в Ч у 3,9 раза. ≥льк≥сть трактор≥в зросла з 98,4 тис. до 182,4 тис. (або майже в 2 рази), зернозбиральних комбайн≥в Ч з 31,9 тис. до 64,8 тис. (або б≥льш н≥ж у 2 рази), вантажних автомоб≥л≥в Чз 65,9 тис. до 147,9 тис. (або в 2,2 раза). ¬≥дчутно актив≥зувавс¤ процес механ≥зац≥њ прац≥ в колгоспах ≥ радгоспах (7, с. 48).
—аме до цього пер≥оду належить початок широкомас штабного буд≥вництва осушувальних систем у ѕол≥сс≥ та зрошувальних у —тепу. Ќа к≥нець 1960 р. площа зрошу вальних земель становила в республ≥ц≥ 290,7 тис., а осу шених Ч 1056,2 тис. га. ÷≥ та р¤д ≥нших заход≥в спри¤ли ≥стотному приросту врожайност≥ вирощуваних культур, що також забезпечило нарощуванн¤ валових збор≥в с≥льсько го спо дарськоњ продукц≥њ.
Ќаприклад, за 1951 Ч1960 рр. урожайн≥сть зернових п≥двищилас¤ з 10,2 до 15,8 ц з га ( або в 1,5 раза), цукро вих бур¤к≥в Ч з 177 до 218 ц з га (або на 23%), сон¤ш никуЧз 8,1 до 11 ц з га (або на 36%), льону-довгунц¤ Ч з 0,9 до 3,3 ц з га (або в 3,7 раза), овоч≥в Ч з 62 до 103 ц з га (або в 1,7 раза), кормових коренеплод≥в Ч з 88 до 181 ц з га (або в 2,1 рази) тощо. ¬одночас по б≥льшост≥ вирощу ваних культур урожайн≥сть залишалас¤ нижчою в≥д до воЇнного р≥вн¤ (7, с. 48).
Ўвидкими темпами нарощувалось погол≥вТ¤ худоби ≥ птиц≥. “ак, великоњ рогатоњ худоби стало б≥льше майже на 6 млн. гол≥в (або на 54,8%), свиней Ч на 9,5 млн. (або в 2,4 рази), овець ≥ к≥з Ч на 5,8 млн. (або в 2 рази) ≥ т.д.
як видно з даних таблиц≥ 1, в наступн≥ 10 рок≥в висок≥ темпи приросту обс¤г≥в виробництва с≥льськогосподарсь коњ продукц≥њ в основному збереглис¤. —короченн¤ торкну лис¤ т≥льки картопл≥ ≥ вовни.
“аблиц¤ 1.
ƒинам≥ка виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ в ”крањн≥ (7, с.47).
–оки
ѕоказники
«ерно
÷укров≥
бур¤ки
—он¤ш-
ник
Ћьон-дов гунець
артопл¤
ќвоч≥
1961-1965
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
27057
2625
110,7
30700
5301
120,4
2287
857
159,9
67
-6
91,8
18446
-2664
87,4
4994
562
112,7
1966-
1970
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
32534
5480
120,3
42850
12150
139,6
2830
543
123,7
87
10
130
20294
1848
110
5585
591
111,8
1971-
1975
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
38870
6336
119,5
40875
-2065
95,2
2712
-118
95,8
120
33
137,9
21019
725
103,6
6577
992
117,8
1976-
1980
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
41526
2656
106,8
45966
5181
112,7
2422
-290
89,3
124
4
103,3
20542
-477
97,7
7579
1002
115,2
1981-
1985
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
37881
-3645
91,2
38976
-6990
84,8
2287
-135
94,4
104
-20
83,9
20013
-529
97,4
7377
-202
97,3
1986-
1990
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
47431
9550
125,2
43845
4869
112,5
2732
445
119,5
110
6
105,8
17965
-2048
89,8
7449
72
101
1991-
1992
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
38606
-8825
81,4
32476
-11369
74
2362
-370
86,5
105,5
-4,5
95,9
17414
-551
96,9
5621
-1828
75,5
ѕродовженн¤ таблиц≥ 1.
–оки
ѕоказники
¬овна
1961-1965
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
24476
-550
97,8
1966-
1970
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
24208
-268
98,9
1971-
1975
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
26604
2396
109,9
1976-
1980
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
27544
940
103,5
1981-
1985
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
27922
378
101,4
1986-
1990
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
29763
1841
106,6
1991-
1992
¬иробництво
ѕрир≥ст
“емпи зрост.
24510
-5253
82,4
ƒо 1970 р. (проти 1960 р.) пос≥вн≥ площ≥ в ”крањн≥ було скорочено на 765 тис. га (або на 2,3%). ѕри цьому пос≥ви зернових зросли на 1,8 млн. га (або на 13%), а техн≥чних культур Ч на 365 тис. га (або на 10%), тод≥ ¤к пос≥ви кар топл≥ та овочевобаштанних зменшилис¤ на 240 тис. га (або на 8,5%). “епер структурн≥ зм≥ни зд≥йснили за рахунок кормового клину, площу ¤кого скоротили майже на 2,7 млн. га (або на 20%). ¬дв≥ч≥ (з 751 тис. до 1421 тис. га) розширили площ≥ чистих пар≥в,проте цього було ¤вно не достатньо дл¤ рац≥онал≥зац≥њ землекористуванн¤ (7, с.48).
—аме на ц≥ роки припадають найб≥льш≥ вилученн¤ с≥ль- ськогосподарських уг≥ль ≥ орних земель п≥д промислове ≥ г≥дротехн≥чне буд≥вництво, п≥д зведенн¤ тваринницьких ферм ≥ комплекс≥в, обТЇкт≥в виробничоњ ≥нфраструктури, ≥нженерних ≥ комун≥кац≥йних споруд. ѓх вибутт¤ компенсу валос¤ залученн¤м до с≥льськогосподарського обороту но-вих, ¤к правило, менш ¤к≥сних земель, розорюванн¤м при руслових зон, рекультивац≥Їю порушених д≥л¤нок. Ўиро комасштабн≥ перетворенн¤ природних ландшафт≥в ви правдовувалис¤ необх≥дн≥стю ≥нтенсиф≥кувати с≥льськогос-подарське виробництво на основ≥ розвитку зрошенн¤ (за 1961 Ч 1970 рр. на 722,6 тис. га), осушенн¤ ( на 1091,3 тис. га) (7, с.48), випр¤мленн¤ русел р≥чок, розорюванн¤ значноњ частини лукопасовищних земель, освоЇнн¤ ¤руг та ≥нших непридатних земель, розкорчовуванн¤ чагарник≥в, вирубки л≥сових масив≥в тощо.
≤накше кажучи, йшов широкомасштабний наступ на природн≥ агроландшафти з метою њх використанн¤ дл¤ по точних потреб.
Ќаступн≥ дв≥ пТ¤тир≥чки характеризуютьс¤ вже меншою стаб≥льн≥стю виробництва: в цей пер≥од по б≥льшост≥ най важлив≥ших вид≥в рослинницькоњ ≥ тваринницькоњ продукц≥њ спостер≥гаЇтьс¤ пад≥нн¤ його обс¤г≥в (у середньор≥чному обчисленн≥ по пТ¤тир≥чках); по де¤ких з них нав≥ть не дос¤ галис¤ колишн≥ показники (треба сказати, що, наприклад, по сон¤шнику ≥ винограду обс¤ги виробництва 1966 Ч 1970 рр. (у середньор≥чному обчисленн≥) не дос¤гнут≥ й дос≥).
“ривав активний наступ на природу. «а 1971 Ч 1980 рр. в експлуатац≥ю введено 1222,8 тис. га зрошуваних ≥ 1348,5 тис. га осушених земель. ѕри цьому п≥д орн≥ земл≥, зам≥сть площ, ¤к≥ вибувають у звТ¤зку з промисловою ≥ бу- д≥вельною д≥¤льн≥стю, освоювалис¤ нов≥. –≥зко посиливс¤ процес х≥м≥зац≥њ с≥льськогосподарського виробництва: ¤кщо в 1970 р. на кожний гектар пос≥вних площ вносилос¤ 55 кг д≥ючоњ речовини м≥неральних добрив, то в 1980 р. Ч вже 109 кг, а загальне њх споживанн¤ зросло за ц≥ роки з 16498,1 тис. до 34005,7 тис. ц (або у 2,1 раза). ≤стотно розширилис¤ також масштаби застосуванн¤ х≥м≥чних за соб≥в захисту рослин ≥ тварин в≥д хвороб ≥ шк≥дник≥в(7,с.49).
—л≥д зазначити, що ≥ в т≥ роки збалансован≥сть у роз витку с≥льського господарства не забезпечувалас¤. ¬≥дставала кормова база галуз≥, внасл≥док чого продуктив-н≥сть тварин практично не п≥двищувалас¤ ≥ була значно нижчою в≥д њх б≥олог≥чних можливостей. “ак, у 1980 роц≥ середньор≥чний над≥й молока в≥д 1 корови становив 2272 кг, що Ї всього на 82 кг (або на 3,7%) б≥льшим, н≥ж у 1970 роц≥, ≥ на 75 кг меншим, н≥ж було вже в 1975 роц≥. Ќа р≥вн≥ 1970 р. Ч у розм≥р≥ 3 кг Ч залишивс¤ середньор≥чний на- стриг вовни з 1 в≥вц≥ ( в 1975 р. в≥н був на 0,1 кг б≥льшим). ќбс¤ги виробництва нарощувалис¤, головним чином, ек стенсивним шл¤хом. ѕогол≥вТ¤ великоњ рогатоњ худоби зб≥льшилос¤ з 21,4 млн. гол≥в на початок 1971 р. до 25,4 млн. Ч на початок 1981 р., овець ≥ к≥з Ч в≥дпов≥дно, з 8971 тис. до 9185 тис. ѕогол≥вТ¤ свиней за ц≥ роки скоротилос¤ на 4,6% (7, с.49).
«а 10-р≥чний пер≥од урожайн≥сть багатох основних ви- д≥в вирощуваних культур не т≥льки не зросла, але й знизи лас¤: по зерну, наприклад,Ч з 23,4 ц з га в 1970 р. до 23,1 ц з га в 1980 р., по цукрових бур¤ках (фабричних) - з 280 до 274, по сон¤шнику Ч з 15,4 до 13,4 ≥ по картопл≥ - з 99 до 77 (7, с.49).
“аким чином, с≥льськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало на м≥сц≥, а зростанн¤ обс¤г≥в продукц≥њ його галузей забезпечувалос¤ за рахунок додаткового за- лученн¤ природних ресурс≥в. р≥м цього, на г≥дромел≥ора- тивн≥ роботи затрачувалис¤ величезн≥ кап≥тальн≥ вкладен- н¤ з державного бюджету, хоча на високоефективне ≥ еко лог≥чно безпечне освоЇнн¤ ≥ використанн¤ зрошуваних ≥ осушених земель кошт≥в вид≥л¤лос¤ ¤вно недостатньо. ƒл¤ роботи на зрошуваних земл¤х ѕ≥вдн¤ ”крањни моб≥л≥- зувалис¤ сотн≥ тис¤ч переселенц≥в з ≥нших рег≥он≥в ”крањни ≥ –ос≥њ, а в≥дчутного приросту обс¤г≥в виробництва с≥льсь- когосподарськоњ продукц≥њ не одержано.
“им часом вже в 70-≥ роки дедал≥ в≥дчутн≥ше стали про¤вл¤тис¤ негативн≥ насл≥дки великомасштабного осу шенн¤ земель у ѕол≥сс≥ ≥ зрошенн¤ Ч у степов≥й зон≥. ѕо рушивс¤ режим п≥дземних ≥ грунтових вод, актив≥зувалис¤ ероз≥йн≥ процеси, зТ¤вилис¤ ареали вторинного заболочу- ванн¤ ≥ перезволоженн¤ грунт≥в. Ќадм≥рне захопленн¤ м≥неральними добривами (особливо Ч њх кислими форма- ми) супроводжувалос¤ закисленн¤м грунт≥в.
ћехан≥зац≥¤ с≥льськогосподарського виробництва зали ша лас¤ на низькому р≥вн≥, а продуктивн≥сть прац≥ в галуз≥ зростала дуже пов≥льними темпами. –озвТ¤занн¤ соц≥ аль них проблем села не було комплексним. ¬≥дстал≥сть у роз витку ≥ нав≥ть деградац≥¤ багатьох елемент≥в продуктивних сил с≥льського господарства про¤вл¤лис¤ дедал≥ пом≥тн≥ ше.
”се це, разом з ≥ншими обТЇктивними ≥ субТЇктивними причинами, зумовило р≥зке скороченн¤ обс¤г≥в с≥льського- сподарськоњ (≥ насамперед Ч рослинницькоњ продукц≥њ) в 1981 Ч 1985 рр.
ѕрийн¤тими економ≥чними ≥ адм≥н≥стративними захо дами в наступн≥ роки (1986 Ч 1990) вдалос¤ трохи припи нити пад≥нн¤ виробництва в б≥льшост≥ галузей с≥льського господарства, а по окремих видах продукц≥њ Ч нав≥ть за безпечити його прир≥ст. ѕротиалкогольна кампан≥¤, в су купност≥ з неспри¤тливими кл≥матичними умовами 1985 Ч 1987 рр., призвела до скороченн¤ площ плодових культур ≥ винограду (≥ насамперед у плодоносному в≥ц≥), до пад≥н н¤ обс¤г≥в виробництва продукц≥њ. ќдночасно йшов процес руйнуванн¤ налагодженоњ с≥тки спец≥ал≥зованих госпо дарств ≥ розсадник≥в, звужувалис¤ роботи по нас≥нництву, селекц≥њ та розсадництву. Ќе д≥стала об≥ц¤ного розвитку галузь по виробленню сок≥в та ≥нших продукт≥в харчуванн¤ з плод≥в, ¤г≥д ≥ винограду, що, в свою чергу, спричинило зростанн¤ втрат вирощеного врожаю.
≈коном≥чн≥ заходи (зб≥льшенн¤ закупочних ц≥н на с≥ль- ськогосподарську продукц≥ю, списанн¤ заборгованостей, п≥льгове кредитуванн¤, зменшенн¤ ц≥нових УножицьФ тощо) мали, в основному, т≥льки оперативний характер ≥ вичер пали своњ позитивн≥ моменти вже до 1990 р. Ѕ≥льше того: частина об≥ц¤нок,виданих тод≥ на адресу сел¤нства ко лишн≥ми союзними органами, так ≥ залишилас¤ невикона ною.
¬одночас надм≥рна експлуатац≥¤ природних ресурс≥в дедал≥ б≥льше загострювала еколог≥чн≥ проблеми земле робства, до ¤ких додалис¤ ще й насл≥дки „орнобильськоњ катастрофи. Ќа значних площах довелос¤ зм≥нити напр¤м використанн¤, ввести нов≥ с≥возм≥ни, частину уг≥дь повн≥с- тю виключено з с≥льськогосподарського обороту. ƒедал≥ гостр≥шою стаЇ проблема виробництва чистих продукт≥в харчуванн¤ Ч ¤к дл¤ тих, хто проживаЇ на забруднених те- ритор≥¤х, так ≥ дл¤ д≥тей, рекреант≥в, ≥нших особливих кате гор≥й споживач≥в.
—учасний стан та характер розм≥щенн¤ галуз≥.
ƒл¤ описанн¤ сучасного стану та характеру розм≥щен- н¤ агропромислового комплексу перш за все необх≥дно вказати, ¤к≥ галуз≥ јѕ ¤вл¤ютьс¤ пров≥дними (тобто, на ¤к≥ припадаЇ найб≥льша питома вага вс≥Їњ випущеноњ про дукц≥њ јѕ ).
“акими галуз¤ми Ї с≥льське господарство та галуз≥ первинноњ обробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ (або харчовоњ промисловост≥). –озгл¤немо в≥дпов≥дно кожну з цих галузей.
—≥льське господарство Ї найважлив≥шою ланкою агро промислового комплексу, оск≥льки варт≥сть с≥льськогоспо- дарських виробничих основних фонд≥в у сусп≥льному аг рарному господарств≥ на к≥нець 1995 р. у пор≥вн¤льних ц≥нах 1983р. становила 1691,0 млрд крб. ¬ аграрному сек тор≥ зайн¤то майже 75% середньор≥чних прац≥вник≥в та ви робл¤Їтьс¤ понад 53% вартост≥ продукц≥њ (4, с.180).
” структур≥ с≥льського господарства дом≥нують так≥ га луз≥: рослинництво ≥ тваринництво.
–ослинництво Ї базовою галуззю с≥льськогосподарсь- кого виробництва украњни, одн≥Їю з пров≥дних ланок усього јѕ республ≥ки. „астка рослинницьких галузей у вартост≥ вс≥Їњ продукц≥њ с≥льського господарства становить 51,7%.
ќснова розвитку рослинництва Ч це земл¤, ¤ка вико ристовуЇтьс¤ ¤к окрем≥ уг≥дд¤ дл¤ певних виробничих ц≥- лей. ѕевна к≥льк≥сть земл≥ в≥дведена п≥д присадибн≥ та са- дово-городн≥ д≥л¤нки колгоспник≥в, роб≥тник≥в та служ бовц≥в. ƒл¤ с≥льськогосподарського виробництва найб≥льш ц≥нн≥ орн≥ земл≥, ¤к≥ складають понад 80% ус≥х с≥льськогос-подарських уг≥дь ”крањни.
Ќайб≥льш спри¤тливими дл¤ розвитку рослинництва Ї степова ≥ л≥состепова зони.
ѕос≥вн≥ площ≥ на територ≥њ ”рањни в 1995 р. становили 30,9 млн. га, в тому числ≥ п≥д зерновими культурами Ч 14,1, техн≥чними Ч 3,7, картоплею ≥ овоче-баштанними Ч 2,1 ≥ кормовими культурами Ч 10,9 млн. га. ѕлоща чистих пар≥в становила 1,5 млн. га (12, с.236).
“аблиц¤ 2.
ѕос≥вн≥ площ≥ с≥льськогосподарських культур
(у господарствах вс≥х категор≥й; тис. га) (12, с.236).
1985
1990
1991
1992
1993
1994
1995
¬с¤ пос≥вна площа
32656
32406
32021
31542
31264
31008
30963
«ернов≥ культури
ќзим≥ зернов≥
пшениц¤
жито
¤чм≥нь
яр≥ зернов≥
у тому числ≥:
пшениц¤
¤чм≥нь
овес
кукурудза
просо
гречка
рис
зернобобов≥
з них:
горох
вика та виков≥ сум≥ш≥ на зерно
16077
7554
6651
652
251
8523
15
2897
634
2581
302
344
34
1626
1446
84
14583
8614
7568
518
528
5969
8
2201
492
1234
205
350
28
1424
1287
79
14671
8137
7013
491
633
6534
10
2557
496
1462
188
399
23
1376
1251
72
13903
7432
6315
499
618
6471
14
2833
495
1160
207
449
24
1271
1154
68
14305
7036
5749
511
776
7269
22
3467
516
1343
200
448
24
1239
1140
57
13526
5205
4507
490
208
8321
55
4985
625
668
212
524
22
1201
1102
57
14152
6310
5324
609
377
7842
185
4130
570
1174
167
459
22
1103
996
65
“ехн≥чн≥ культури
у тому числ≥:
цукров≥ бур¤ки (фабричн≥)
сон¤шник
льон-довгунець
конопл≥
3669
1641
1480
211
22
3751
1607
1636
172
11
3611
1558
1601
159
9
3563
1498
1641
156
8
3507
1530
1637
136
5
3505
1485
1784
85
3
3748
1475
2020
98
3
артопл¤ та овоче-баштанн≥ культури
у тому числ≥:
картопл¤
овоч≥(без нас≥нник≥в)
2208
1528
499
2073
1429
456
2184
1533
477
2369
1702
500
2165
1552
474
2096
1532
457
2165
1532
503
ормов≥ культури
у тому числ≥:
кормов≥ коренеплоди та кормов≥ баштанн≥
кукурудза на силос ≥ зелений корм
однор≥чн≥ трави (включаючи пос≥ви озимих на зелений корм
багатор≥чн≥ трави (площа пос≥ву минулих та трави пос≥ву поточного року)
10702
787
3464
2188
4156
11999
686
4637
2583
3986
11555
671
4252
2604
3921
11707
639
4609
2241
4132
11287
616
4158
2353
4077
11881
581
4505
2590
2590
10898
519
3475
2879
3906
ѕлоща чистих пар≥в
1656
1427
1425
1411
1355
1522
1570
ѕров≥дне м≥сце в структур≥ пос≥в≥в (останн≥ми роками 42 Ч 47%) займають зернов≥ культури.
ќсновними зонами виробництва зерна в ”крањн≥ Ї —теп ≥ Ћ≥состеп, де виробл¤ють в≥дпов≥дно по 45 ≥ 40% його за гального обс¤гу. ¬ ”крањн≥ вирощують майже вс≥ зернов≥ культури, але структура њх пос≥в≥в маЇ певн≥ в≥дм≥нност≥ у зонах, що повТ¤зано з неоднаковими природно-економ≥чни-ми умовами.
ќсновними хл≥бними зерновими культурами ”крањни Ї озим≥ пшениц¤ ≥ жито, крупТ¤ними Ч просо, гречка ≥ рис, зернофуражними Ч ¤чм≥нь, кукурудза ≥ овес, зернобобо вими Ч горох.
¬ ”крањн≥ вирощують озим≥ та ¤р≥ культури. «а останн≥ роки њх площ≥ стали приблизно однаков≥. —≥ють, ¤к правило, б≥льше озимих культур, бо вони дають вищ≥ врожањ. ќднак нер≥дко неспри¤тлив≥ погодн≥ умови призвод¤ть до загибел≥ пос≥в≥в озимих культур ≥ доводитьс¤ перес≥вати њх ¤рими.
„≥льне м≥сце у структур≥ пос≥в≥в озимих культур пос≥даЇ озима пшениц¤. ”крањна була одним ≥з головних рег≥он≥в вирощуванн¤ озимоњ пшениц≥ в колишньому —–—–. ”рожайн≥сть ц≥Їњ культури значно вища, н≥ж ¤роњ (урожайн≥сть озимоњ пшениц≥ у 1995 р. становила 30,1 ц/га, а ¤роњ Ч 16,9 ц/га) (2, с.287).
ќсновними районами вирощуванн¤ озимоњ пшениц≥ Ї област≥ —теповоњ (понад половина пос≥в≥в) ≥ Ћ≥состеповоњ (понад третина) зон. ” пол≥ських та зах≥дних районах питома вага озимоњ пшениц≥ значно менша.
÷≥нною продовольчою культурою Ї озиме жито. ” повоЇнн≥ роки його площа пом≥тно скоротилас¤: з 3,9 млн. га у 1950 р. до 0,6 млн. га у 1995 р. ѕо¤снюЇтьс¤ це тим, що жито переважно даЇ менш≥ врожањ, н≥ж ≥нш≥ зернов≥. ќсновн≥ райони вирощуванн¤ озимого жита Ч ѕол≥сс¤ (понад 60% ус≥х його пос≥в≥в) ≥ зах≥дна частина республ≥ки. ÷≥й культур≥ належить друге м≥сце (п≥сл¤ пшениц≥) за розм≥рами пос≥вних площ озимих культур. ѓњ врожайн≥сть, ¤к ≥ врожайн≥сть ≥нших с≥льськогосподарських культур в ”к-рањн≥, в р≥зн≥ роки р≥зна ≥ становить 15 Ч 24 ц/га (2, с.287).
« ≥нших озимих культур на в≥дносно невеликих площах вирощують озимий ¤чм≥нь. …ого площа у 1995 р. становила 377 тис. га (12, с.236).
ѕров≥дне м≥сце у структур≥ пос≥в≥в зернових належить ¤рому ¤чменю. ” 1995 р. п≥д ним було зайн¤то 4,1 млн. га, причому у повоЇнн≥ роки площ≥ названоњ культури ≥стотно не зм≥нювались. ѕос≥ви розм≥щен≥ переважно в п≥вн≥чному —тепу ≥ Ћ≥состепу, а також в передг≥рських та г≥рських районах арпат.
ƒругою за площею ¤рою зерновою культурою Ї кукурудза. ¬ 1995 р. њњ пос≥ви становили 1,1 млн. га. укурудза Ї ц≥нною продовольчою ≥ фуражною культурою.ѓњ основн≥ пос≥ви зосереджен≥ в п≥вн≥чн≥й ≥ центральн≥й частинах —тепу, на п≥вдн≥ Ћ≥состепу. ¬исокими врожа¤ми кукурудзи на зерно в≥дзначаютьс¤ «акарпатська, „ерн≥вецька, ƒн≥пропе-тровська, ≥ровоградська, „еркаська, ѕолтавська, «апор≥-зька, ћиколањвська ≥ ’ерсонська област≥. ÷ю культуру вирощують також дл¤ перес≥ву п≥сл¤ загибел≥ озимих.
” повоЇнн≥ роки пом≥тно скоротилис¤ пос≥ви в≥вса Ч ц≥нноњ продовольчоњ та допом≥жноњ фуражноњ культури. ” звТ¤зку з повсюдним переходом на механ≥чну т¤гу ≥ р≥зким зменшенн¤м погол≥вТ¤ коней значно знизилис¤ потреби у фуражному зерн≥. «а 1950 Ч 1995 роки пос≥ви в≥вса зменшилис¤ втрич≥ ≥ становили на к≥нець даного пер≥оду 0,5 млн. га. “епер зерно ц≥Їњ культури використовуЇтьс¤ переважно з продовольчою метою. …ого вирощують в основному на ѕол≥сс≥ ≥ в районах арпат, а на п≥вдн≥ ≥ в центр≥ республ≥ки часто використовують дл¤ перес≥ву озимих. ”рожайн≥сть ц≥Їњ культури Ч 16 Ч27 ц/га (12, с.240).
ѕросо, гречка, овес Ч ц≥нн≥ крупТ¤н≥ культури. ѕросо завд¤ки його посухост≥йкост≥ вирощують переважно в степових област¤х, хоча найб≥льш≥ врожањ отримують у л≥со-степових (’мельницьк≥й, ¬≥нницьк≥й, „еркаськ≥й). ¬рожайн≥сть проса Ї в≥дносно високою Ч 15 Ч 21 ц/га.
«начн≥ площ≥ в ”крањн≥ в≥двод¤тьс¤ п≥д гречку Ч до 459 тис. га. ќднак за повоЇнн≥ роки площ≥ пос≥в≥в дуже скоротилис¤. ¬≥дносно невисокою Ї ≥ врожайн≥сть ц≥Їњ культури - 10 Ч 12,5 ц/га (12, с.240).
” республ≥ц≥ близько 22 тис. га зайн¤то п≥д рис. –озширенн¤ зрошувальноњ мел≥орац≥њ в п≥вденн≥й частин≥ ”крањни створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ розширенн¤ площ п≥д пос≥ви ц≥Їњ культури, ¤ка вирощуЇтьс¤ на поливних земл¤х ≥ даЇ висок≥ та стаб≥льн≥ врожањ до 50 ц/га.
«начно розширюютьс¤ пос≥ви зернобобових культур, зокрема гороху, вики ≥ виковоњ сум≥ш≥ на зерно, люпини, менше Ч соњ, сочевиц≥, квасол≥, боб≥в, чини та ≥н. ” 1995 р. зернобобовими було зайн¤то 1,1 млн. га (у 1960 Ч 0,8 млн. га). ќсновними рег≥онами вирощуванн¤ гороху ≥ вики Ї Ћ≥состепова зона, а також п≥вденна частина ѕол≥сс¤. ¬ республ≥ц≥ зосереджен≥ значн≥ площ≥ ц≥нних бобових культур, особливо гороху (996 тис. га) (12, с.236).
«а р≥внем виробництва зернових ≥ зернобобових культур ”крањна займаЇ одне з пров≥дних м≥сць у св≥т≥. “епер в ”крањн≥ виробл¤Їтьс¤ 35 Ч 45 млн. т валового збору зерна (в 1995 р. Ч 34 млн. т) (12, с.241).
“аблиц¤ 3.
¬аловий зб≥р зернових культур
(у господарствах ус≥х категор≥й;тис. т) (12, с.241)
1986 - 1990 (у середньому за р≥к)
1990
1991
1992
1993
1994
1995
«ерно*
пшениц¤ озима та ¤ра
жито озиме та ¤ре
¤чм≥нь озимий та ¤рий
кукурудза на зерно
овес
просо
гречка
рис
зернобобов≥
47431
23510
1198
10035
7344
1384
498
335
159
2911
51009
30374
1260
9169
4737
1303
338
420
118
3266
38674
21155
982
8047
4747
945
338
373
102
1965
38537
19507
1158
10106
2851
1246
226
351
92
2986
45623
21831
1180
13550
3786
1479
294
528
68
2898
35497
13857
942
14509
1539
1385
158
342
79
2636
33930
16273
1208
9633
3392
1116
268
341
80
1570
”крањна займаЇ пров≥дне м≥сце за р≥внем територ≥альноњ концентрац≥њ пос≥вних площ техн≥чних культур. ѓх частка становить 12,1% пос≥вних площ. ќсновними техн≥чними культурами в ”крањн≥ Ї цукров≥ бур¤ки, сон¤шник, льон-довгунець. ¬ирощують також конопл≥, льон-кудр¤ш, тютюн, хм≥ль, еф≥роол≥йн≥ та л≥карськ≥ рослини.
÷укровий бур¤к Ч основна техн≥чна культура ”крањни. ѕ≥д ним зайн¤то 1,5 млн. га. ¬ основ≥ формуванн¤ бур¤коцукрового комплексу лежать спри¤тлив≥ умови дл¤ вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в, забезпечен≥сть трудовими ресурсами ≥ навики населенн¤. Ќайб≥льш важливими його ланками Ї с≥льськогосподарська (вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в) ≥ переробна (виробництво цукру).
«наченн¤ цукрових бур¤к≥в пол¤гаЇ насамперед у тому, що вони Ї основним джерелом виробництва цукру, а також важливим фактором зм≥цненн¤ кормовоњ бази ≥ п≥д-вищенн¤ культури землеробства.
ќсновними рег≥онами вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в Ї ¬≥нницька, ’мельницька, „еркаська, ѕолтавська, “ерно-п≥льська та ≥нш≥ област≥, розташован≥ у Ћ≥состепу, п≥вден-н≥й частин≥ ѕол≥сс¤, на п≥вноч≥ —тепу. —ередн¤ врожайн≥сть в останн≥ роки коливалас¤ в межах 300 Ч 320 ц/га. ”крањна Ч найб≥льший в св≥т≥ виробник цукрових бур¤к≥в.
ƒруге м≥сце за пос≥вами техн≥чних культур належить сон¤шнику. ” 1995 р. ним було зайн¤то понад 2,0 млн. га (в колишньому —–—– Ч близько 4,0 млн. га); валовий зб≥р в останн≥ роки становив 45% загальносоюзного валового збору. ¬ ”крањн≥ отримують досить висок≥ врожањ ц≥Їњ культури. якщо в середньому за р≥к у 1971 Ч 1995 рр. врожайн≥сть сон¤шнику становила в республ≥ц≥ 15 Ч 17 ц/га, то у ц≥лому в тод≥шньому —–—– Ч 12 Ч 15 ц/га (2, с.290). ќсновн≥ площ≥ сон¤шнику зосереджен≥ в —тепов≥й зон≥, в «акарпатт≥, на п≥вдн≥ Ћ≥состепу.
” п≥вн≥чн≥й та зах≥дн≥й частинах ”крањни вирощуЇтьс¤ льон-довгунець, площа ¤кого у 1995 р. склала 98 тис. га. ¬ республ≥ц≥ збирають висок≥ врожањ ц≥Їњ культури. ƒосить сказати, що у 1995 р. 5,0 ц/га (середн≥ врожањ по —–—– були 3,5 ц/га) (2, с. 290). Ћьон-довгунець Ч культура довгого дн¤ ≥ краще росте в б≥льш п≥вн≥чних районах. ¬ умовах ”крањни його вирощують у пол≥ських районах ∆итомирськоњ, „ерн≥г≥вськоњ, ињвськоњ, –≥вненськоњ, ¬олинськоњ та —умськоњ областей, а також у Ћьв≥вськ≥й та ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област¤х. Ћьон-кудр¤ш вирощують у степових област¤х.
” республ≥ц≥ вирощуютьс¤ також конопл≥, пос≥ви ¤ких становл¤ть 10 тис. га ≥ скоротилис¤ у пор≥вн¤нн≥ з 1940 р. майже в 15 раз≥в. онопл≥ п≥вденн≥ вирощують у —тепов≥й зон≥ (ƒн≥пропетровська ≥ ћиколањвська област≥), середньоруськ≥ Ч в Ћ≥состепов≥й (—умська, „ерн≥г≥вська, ѕолтавська област≥) на п≥вдн≥ ѕол≥сс¤.
¬ ус≥х област¤х ”крањни вирощують ≥ заготовл¤ють значну к≥льк≥сть (близько 100) л≥карських рослин. ультивують валер≥ану л≥карську, кмин, хр≥н, шавл≥ю л≥карську, лаванду, мТ¤ту кучер¤ву, мТ¤ту перцеву, фенхель, беладонну л≥карську, зв≥роб≥й, ромашку та багато ≥нших. Ћ≥карськ≥ рослини вирощують у вс≥х природних зонах, а найб≥льше Ч в риму.
¬ирощують також тютюн ≥ махорку (30 тис. га). ќсновн≥ площ≥ тютюну зосереджен≥ в зах≥дн≥й (“ерноп≥льська, ≤вано-‘ранк≥вська ≥ ’мельницька област≥) та п≥вденн≥й ( рим) частинах ”крањни.
ƒл¤ потреб пивоварноњ, др≥жджовоњ та хл≥бопекарськоњ промисловост≥ використовують суцв≥тт¤ хмелю. ÷ю культуру вирощують в ∆итомирськ≥й, –≥вненськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ¬≥нницьк≥й област¤х.
”крањна Ї важливим рег≥оном вирощуванн¤ картопл≥ (в 1995 р. Ч 1,5 млн. га). ѕочали њњ культивувати у 60-х роках XVIII ст. в зах≥дн≥й частин≥, а також у район≥ ќхтирки, Ћебедина. ” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. ц¤ культура розповсюдилас¤ також у —х≥дн≥й √аличин≥. ѕлощ≥ товарноњ картопл≥ зосереджен≥ переважно в област¤х ѕол≥сс¤, а також навколо б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст центральноњ та п≥вн≥чноњ частини республ≥ки. ѕотреби у картопл≥ в п≥вденних рег≥онах задовольн¤ютьс¤ за рахунок њњ доставки ≥з п≥вн≥чних областей: „ерн≥г≥вськоњ, ∆итомирськоњ, –≥вненсь-коњ, ¬олинськоњ, —умськоњ.
ќвоч≥ в ”крањн≥ вирощуютьс¤ повсюдно на площ≥ 503 тис. га (без нас≥нник≥в) (1995р.). ѕом≥дори, перець, баклажани ≥ де¤к≥ ≥нш≥ овоч≥ переважно культивуютьс¤ в п≥вден-н≥й частин≥ республ≥ки. апуста, столов≥ бур¤ки, ог≥рки та ≥нш≥ городн≥ культури вирощуютьс¤ у п≥вн≥чн≥й частин≥ Ћ≥-состепу ≥ на ѕол≥сс≥. «начн≥ площ≥ займають баштанн≥ культури: дин≥, кавуни, гарбузи, кабачки, патисони, плоди ¤ких Ї ц≥нним продуктом харчуванн¤. ќсновн≥ площ≥ баштанних культур (90%) розм≥щуЇтьс¤ в —тепов≥й зон≥, на ¤ку припадаЇ понад 90% валового збору.
« метою створенн¤ кормовоњ бази дл¤ тваринництва в ”крањн≥ вирощують кормов≥ культури, так≥ ¤к кормов≥ коренеплоди ≥ кормов≥ баштанн≥, кукурудза на силос ≥ зелений корм, однол≥тн≥ трави, багатол≥тн≥ трави. ѕров≥дне м≥сце в структур≥ пос≥в≥в кормових культур належить кукурудз≥ на силос ≥ зелений корм, багатол≥тн≥м травам, зокрема конюшин≥, люпину, люцерн≥ та ≥н., однол≥тн≥м травам (включаю-чи пос≥ви озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам ≥ кормовим баштанним. ÷≥ культури вирощують у багатьох рег≥онах. Ћюпин в основному вис≥вають на п≥щанних земл¤х ѕол≥сс¤, люцерну Ч на поливних земл¤х п≥вденноњ частини республ≥ки.
¬ажливою галуззю с≥льськогосподарського виробництва стало сад≥вництво ≥ виноградарство. √оловними районами плодово-¤г≥дних насаджень в ”крањн≥ Ї прим≥ськ≥ зони великих, б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст, зокрема великих м≥ських агломерац≥й ƒонбасу, ѕридн≥провТ¤. Ќайб≥льш≥ товарн≥ масиви плодово-¤г≥дних насаджень зосереджен≥ в риму, ¬≥нницьк≥й, ќдеськ≥й, ’арк≥вськ≥й, „еркаськ≥й област¤х.
¬иноградн≥ насадженн¤ крањни, ¤к≥ займають площу 163 тис. га, зосереджен≥ в риму, «акарпатт≥, а також в ќдеськ≥й, ’ерсонськ≥й та ћиколањвськ≥й област¤х.
“аблиц¤ 4.
¬аловий зб≥р техн≥чних культур, картопл≥ та овоч≥в
(у господарствах ус≥х категор≥й; тис. т) (12, с.241)
1986 - 1990 (у середньому за р≥к)
1990
1991
1992
1993
1994
1995
÷укров≥ бур¤ки (фабричн≥)
—он¤шник на зерно
Ћьон-довгунець (волокно)
—о¤
артопл¤
ќвоч≥
43845
2602
110
95
17965
7449
44264
2571
108
99
16732
6666
36168
2311
106
135
14550
5932
28783
2127
105
76
20277
5310
33717
2075
73
61
21009
6055
28138
1569
49
31
16102
5142
29650
2860
48
22
14729
5880
“варинництво щодо вартост≥ валовоњ продукц≥њ Ї най-б≥льшою галуззю с≥льськогосподарського виробництва ”крањни. ¬оно покликане заловольнити потреби населенн¤ у мТ¤сомолочних продуктах, а також потреби легкоњ та ≥нших галузей промисловост≥ в багатьох видах с≥льськогосподар-ськоњ сировини.
Ќа розм≥щен¤ тваринництва впливають природн≥ умови, ресурси кормовиробництва ≥ передус≥м природн≥ кормов≥ уг≥дд¤. «деб≥льшого розм≥щенн¤ ≥ спец≥ал≥зац≥¤ тваринництва зумовлен≥ потребами населенн¤, а також транс-портабельн≥стю продукт≥в. ¬одночас окрем≥ галуз≥ тваринництва привТ¤зан≥ до мТ¤сноњ, мТ¤сомолочноњ, цукровоњ, спиртовоњ, крохмале-патоковоњ промисловост≥.
” галузев≥й структур≥ тваринництва основну роль в≥д≥грають скотарство, свин¤рство, птах≥вництво та в≥вчар-ство. ћенше значенн¤ робочого кон¤рства, крол≥вництва, ставкового рибництва, кл≥ткового зв≥рництва,бдж≥льництва, шовк≥вництва тощо.
—котарство в ус≥х природно-кл≥матичних зонах ”крањни Ї пров≥дною галуззю ≥ маЇ в прим≥ських зонах, особливо б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст, молочно-мТ¤сний напр¤м. Ќа ѕол≥сс≥ традиц≥йно розвиваЇтьс¤ молочно-мТ¤сне тваринництво, у п≥вденних районах переважаЇ мТ¤со-молочне. ѕоблизу крупних споживач≥в розташован≥ потужн≥ комплекси в≥дгод≥вл≥ та первинноњ переробки великоњ рогатоњ худоби, свиней ≥ птиц≥, виробництва молока.
ѕогол≥вТ¤ великоњ рогатоњ худоби становило на початку 1996 р. 17,7 млн. гол≥в (4, с.187). Ќайб≥льша густота худоби у арпатах ≥ Ћ≥состепу; дал≥ йдуть ѕол≥сс¤ ≥ —теп. –озвод¤ть переважно червону степову, симентальську, б≥логолову украњнську, с≥ру украњнську, лебединську, чорно-р¤бу породи.
ѕотужною галуззю продуктивного тваринництва ”крањни стало свинарство. ¬оно, ¤к галузь скоросп≥лого тваринництва, розвиваЇтьс¤ в ус≥х рег≥онах республ≥ки. ” найб≥льших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспец≥ал≥зованих господарствах прим≥ських зон б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст. ѕогол≥вТ¤ свиней в ”крањн≥ становить 13,1 млн. гол≥в. ” господарствах ѕол≥сс¤ ≥ Ћ≥состе-пу свинарство маЇ мТ¤со-сальну, а у —тепу Ч сальну спе-ц≥ал≥зац≥ю. –озвод¤ть переважно украњнську б≥лу породу.
¬≥вчарство Ч найменш ≥нтенсивна галузь тваринництва, що грунтуЇтьс¤ переважно на дешевих пасовищах ≥ грубих кормах з незначним використанн¤м концентрованих корм≥в. ¬ ”крањн≥ вирощуЇтьс¤ майже 4,1 млн. гол≥в овець ≥ к≥з (у 1995 р.) (4, с.187). ” степових област¤х в≥вчарство маЇ тонкорунну ≥ нап≥втонкорунну спец≥ал≥зац≥ю, в л≥состепових, пол≥ських та г≥рських Ч мТ¤со-вовн¤ну.
¬исокотоварною галуззю тваринництва за останн≥ роки стало птах≥вництво. ¬оно постачаЇ населенню мТ¤со ≥ ¤йц¤, а легк≥й промисловост≥ Ч пух ≥ п≥рТ¤. ÷е найб≥льш механ≥зована ≥ автоматизована галузь тваринництва, що даЇ змогу впроваджувати промислову технолог≥ю, ¤ка ≥стотно впливаЇ на територ≥альну орган≥зац≥ю ц≥Їњ галуз≥. ” розм≥щенн≥ птах≥вництва ч≥тко простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до наближенн¤ до споживача буд≥вництвом птахофабрик навколо великих м≥ст. ¬иробництво ¤Їць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за р≥к (4, с.187).
Ќе втратила свого значенн¤ ≥ така галузь, ¤к кон¤рство. ѕогол≥вТ¤ коней становить в ”крањн≥ близько 1 млн. он¤рство зосереджене в колгоспах переважно в районах арпат, «акарпатт¤, на ѕод≥лл≥ та ѕол≥сс≥.
“оварною галуззю тваринництва в багатьох районах Ї крол≥вництво. „исельн≥сть погол≥вТ¤ крол≥в коливаЇтьс¤ у межах 10 Ч 15 млн. ќсновна њх к≥льк≥сть зосереджена в п≥дсобних господарствах населенн¤; близько половини спец≥ал≥зованих колгосп≥в ≥ радгосп≥в концентруЇтьс¤ в риму. ќсновними районами розведенн¤ крол≥в Ї —тепова ≥ Ћ≥состепова зони.
ѕерспективною галуззю виробництва Ї рибне господарство. ¬оно розвиваЇтьс¤ на основ≥ ставк≥в (близько 200 тис. га), водоймищ ƒн≥пра, —≥верського ƒ≥нц¤ та ≥н. (близь-ко 1 млн. га), а також уздовж багатьох середн≥х ≥ великих р≥чок.
¬ ”крањн≥, в основному у п≥вденних районах, розвиваЇтьс¤ шовк≥вництво; виробл¤Їтьс¤ понад 10 тис. т шовковоњ сировини на р≥к (2, с.300).
” республ≥ц≥ орган≥зовано кл≥ткове зв≥рництво Ч практично в ус≥х област¤х розвод¤ть нутр≥й (400 тис. штук на р≥к), норок,лисиць,песц¤ (2, с.300).
Ѕдж≥льництво сконцентроване в —тепу, Ћ≥состепу ≥ а-рпатах. —творено близько 60 бджолоп≥дприЇмств ≥ великих ф≥рм, в ¤ких нараховуЇтьс¤ по 2 Ч 3 тис. бджолос≥мей.
“аблиц¤ 5
ѕогол≥вТ¤ продуктивноњ худоби (на 1 с≥чн¤)
(у господарствах ус≥х категор≥й; тис. гол≥в) (12, с.257).
1986
1991
1992
1993
1994
1995
1996
¬–’
у т.ч. корови
—вин≥
¬≥вц≥ та кози
26638
8851
20088
9222
24623
8378
19427
8419
23728
8263
17839
7829
22457
8057
16175
7237
21607
8078
15298
6863
19624
7818
13946
5575
17557
7531
13144
4099
ќсновна частина продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ в с≥льсь-кому господарств≥, надходить дл¤ переробки на п≥дприЇм-ства харчосмаковоњ (близько 45%), мТ¤сноњ ≥ молочноњ промисловост≥ (понад 30%) (2, с.301).
Ќайважлив≥шими факторами розм≥щенн¤ галузей харчовоњ промисловост≥ Ї чисельн≥сть ≥ густота населенн¤, сировинна база, форми орган≥зац≥њ виробництва,транспорт. ќбТЇктивними чинниками Ї природн≥ умови ≥ Ќ“ѕ. «алежно в≥д д≥њ основних фактор≥в галуз≥ первинноњ переробки с≥ль-ськогосподарськоњ сировини под≥л¤ютьс¤ на так≥ групи:
ор≥Їнтуютьс¤ на джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-патокова, ол≥йна;
т¤ж≥ють до м≥сць споживанн¤ готовоњ продукц≥њ: молочна, кондитерська, хл≥бопекарська;
одночасно ор≥Їнтуютьс¤ ≥ на сировину, ≥ на споживача: мТ¤сна, борошномельно-крупТ¤на.
ћТ¤сна промислов≥сть Ї одн≥Їю з основних в харчов≥й ≥ндустр≥њ. Ќа розм≥щенн¤ мТ¤сокомб≥нат≥в головний вплив маЇ сировинна база, а фактором розм≥щенн¤ мТ¤сопереро-бних завод≥в, ковбасних та кул≥нарних фабрик Ї на¤вн≥сть споживач≥в. –озм≥щенн¤ мТ¤сного виробництва характеризуЇтьс¤ концентрац≥Їю його в ≥ндустр≥альних районах ≥ в районах потужноњ сировинноњ бази. Ќайб≥льш≥ мТ¤сокомб≥-нати Ї в ’арков≥,ѕолтав≥,ќдес≥, иЇв≥,¬≥нниц≥,ƒн≥пропетров-ську, м≥стах ƒонбасу.
ћолочна промислов≥сть розвинута в ус≥х област¤х; найвища територ≥альна концентрац≥¤ - у б≥льших ≥ найб≥ль-ших м≥стах,а також у прим≥ських районах. ” цих же районах розвиваЇтьс¤ ≥ маслосироробна промислов≥сть. ѕров≥дне м≥сце у випуску тваринного масла належить ињвськ≥й,¬≥н-ницьк≥й,„ерн≥г≥вськ≥й,’мельницьк≥й,—умськ≥й област¤м.
÷укрова промислов≥сть Ч пров≥дна галузь харчовоњ промисловост≥. “епер у крањн≥ виробл¤Їтьс¤ майже 4 млн. т цукру з цукрового бур¤ка. ¬ ”крањн≥ працюють понад 190 цукрових завод≥в, розм≥щенн¤ ¤ких зб≥гаЇтьс¤ з основними районами вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в. ” витратах на виробництво частка сировини становить 80%.Ќайб≥льш розвинена цукрова промислов≥сть у ¬≥нницьк≥й,„еркаськ≥й, ’мельницьк≥й, ињвськ≥й та “ерноп≥льськ≥й област¤х. ÷укро-раф≥надне виробництво - у ’одоров≥,Ўепет≥вц≥,„еркасах, —умах, ƒружб≥,Ѕердичев≥ та ќдес≥.
ѕ≥дприЇмства хл≥бопекарськоњ промисловост≥ розм≥ще-н≥ у великих, б≥льших ≥ найб≥льших м≥стах: иЇв≥,’арков≥, ќдес≥,Ћьвов≥,ƒонецьку,«апор≥жж≥,а також практично у вс≥х малих ≥ середн≥х м≥стах ”крањни.
Ѕорошномельно-крупТ¤на промислов≥сть в≥д≥граЇ пров≥дну роль у забезпеченн≥ населенн¤, а також ≥нших галузей харчовоњ ≥ндустр≥њ борошном ≥ крупами. Ќайважлив≥шими центрами Ї ињв,’арк≥в,ƒн≥пропетровськ,ќдеса, ћиколањв,«апор≥жж¤,Ћьв≥в.
¬ин¤тково важлива роль консервноњ промисловост≥ по-л¤гаЇ у тому, що консервуванн¤ плод≥в та овоч≥в забезпечуЇ тривале збер≥ганн¤ њх. ќсновн≥ центри Ч ќдеса, —≥м-ферополь,’ерсон,≤змањл,„еркаси,Ќ≥жин та ≥н.
ќл≥йна промислов≥сть виробл¤Ї ≥ переробл¤Ї рослинн≥ жири та повТ¤зан≥ з ними продукти. ќсновною ол≥йною ку-льтурою Ї сон¤шник, з нас≥нн¤ ¤кого одержують 90% вс≥Їњ ол≥њ. ÷ентри Ч ƒн≥пропетровськ,ћар≥уполь,«апор≥жж¤,ѕо-лтава, ≥ровоград,¬≥нниц¤. ўороку в ”крањн≥ виробл¤ють майже 700 тис. т ол≥≥ (4, с.191).
рохмале-патокова промислов≥сть виробл¤Ї крохмаль, що використовуЇтьс¤ в основному в харчов≥й промисловост≥.Ќайб≥льшими виробниками картопл¤ного крохмалю Ї „ерн≥г≥вська та ∆итомирська област≥. ќстанн≥м часом виробл¤ють крохмаль з пшениц≥, кукурудзи,рису. Ќа переробц≥ кукурудзи спец≥ал≥зуЇтьс¤ ¬ерхньодн≥провський ком-б≥нат у ƒн≥пропетровськ≥й област≥.
” ц≥лому переважна б≥льш≥сть галузей јѕ ”крањни набула досить значного розвитку ≥ маЇ чимал≥ можливост≥ розширенн¤ виробництва рослинницькоњ ≥ тваринницькоњ продукц≥њ, п≥двищенн¤ њњ ¤кост≥ та розширенн¤ асортименту, а також модерн≥зац≥њ виробництва.
ќсновн≥ проблеми та перспективи розвитку јѕ .
—кладний пер≥од переживаЇ нин≥ наша крањна. ≈коном≥ка всьго народного господарства, у тому числ≥ ≥ його складова частина јѕ , перебувають у кризовому стан≥. ¬елика в≥дпов≥дальн≥сть лежить на корпус≥ економ≥ст≥в крањни, ¤к≥ повинн≥ зд≥йснювати реформуванн¤ ≥снуючого економ≥чного механ≥зму в напр¤м≥ ринкових в≥дносин. ѕри цьому з обТЇктивних причин самим економ≥стам у ход≥ реформ сл≥д переозброюватис¤, тому що в ринков≥й економ≥ц≥ ≥снуЇ св≥й апарат, в≥дм≥нний в≥д апарату пер≥оду адм≥н≥стративно-командноњ системи управл≥нн¤. ѕотр≥бно оволод≥ти й користуватис¤ теор≥Їю попиту ≥ пропозиц≥њ, граничноњ корисност≥, концепц≥Їю ц≥ни виробництва, законами конкуренц≥њ, маркетингу, ≥нфл¤ц≥њ, б≥ржовоњ торг≥вл≥, процесами хеджуванн¤, опц≥он≥в, спекул¤ц≥њ, кривими ‘≥л≥пса ≥ Ћафера, поЇднанн¤ в≥льного ринку та елемент≥в державного регулюванн¤ ≥ т. д.
Ќе викликаЇ сумн≥ву той генеральний курс,¤кий був об-раний на проведенн¤ глибоких економ≥чних реформ в јѕ крањни ≥ перех≥д до ринкових метод≥в господарюванн¤. Ќа превеликий жаль, маючи в с≥льському господарств≥ велик≥ нац≥ональн≥ та природн≥ потенц≥альн≥ можливост≥, ми не змогли створити конкурентоздатного товаровиробника з питань продуктивност≥ прац≥. ≤ - що саме головне - ”крањна не забезпечила соб≥ перших м≥сць у св≥т≥ за тривал≥стю житт¤ њњ населенн¤. ј це, мабуть, найб≥льш комплексний показник ефективност≥ сусп≥льного виробництва взагал≥ ≥ јѕ зокрема. Ќаше виробництво було надзвичайно енерго-, матер≥ало- ≥ трудом≥стким. «а цих умов крањн≥ в≥дводилась роль сировинного придатка дл¤ крањн ≥з розвинутою ринковою економ≥кою.
ѕотр≥бно визнати, що результати реформ, ¤к≥ зд≥йсню-ютьс¤ вже прот¤гом майже 7 рок≥в, далек≥ в≥д бажаних. «а 1991 - 1996 рр. виробництво валовоњ продукц≥њ с≥льського господарства (у пор≥вн¤льних ц≥нах 1983 р.) зменшилос¤ на 41% ≥ в 1996 р. перебувало на р≥вн≥ 1960 - 1961 рр., а випуск продукц≥њ харчовоњ промисловост≥ скоротивс¤ в≥дпов≥дно на 50% ≥ знизивс¤ до р≥вн¤ 50-х рок≥в (10, с.77).
–≥вень душового споживанн¤ в 1996 р. був нижчим в≥д р≥вн¤ рекомендованих норм по овочах ≥ баштанних культурах на 47%, по плодах та ¤годах - на 59, по мТ¤су ≥ мТ¤со-продуктах - на 40, по ¤йц¤х - на 45, по ол≥њ ≥ маргарину - на 37, по риб≥ ≥ рибопродуктах - на 79% (10, с.77).
” 1996 р. все с≥льськогосподарське виробництво було збитковим.
јле у чому ж причина такого стану? –¤д економ≥ст≥в по¤снюЇ це тим, що в ”крањн≥ реформи не йдуть. ѕроте з цим важко погодитись. «а минул≥ роки в јѕ в≥дбулис¤ величезн≥ зм≥ни в економ≥чних в≥дносинах: л≥кв≥довано ран≥ше ≥снуючу систему загот≥вель с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ ≥ матер≥ало-техн≥чного постачанн¤, систему ц≥но-утворенн¤, страхуванн¤, кредитуванн¤, оподаткуванн¤, де-ржава практично повн≥стю усунулас¤ в≥д управл≥нн¤ јѕ . ардинальн≥ зм≥ни в≥дбулис¤ в питанн¤х, що стосуютьс¤ власност≥, земл≥ й майна. ќтже, багато зроблено, але бажаних результат≥в немаЇ.
Ќа думку пров≥дних економ≥ст≥в, р≥зкий ≥ такий тривалий спад с≥льськогосподарського виробництва, його ефективност≥ значною м≥рою зумовлений макроеконом≥чними факторами, непосл≥довн≥стю й безсистемн≥стю реформ, неврахуванн¤м психолог≥њ в≥тчизн¤ного товаровиробника, ¤ка формувалас¤ дес¤тир≥чч¤ми, ≥ тих пол≥тичних суперечностей, що ≥снують нин≥.
—уц≥льна руйнац≥¤, безперечно, неефективноњ адм≥н≥ст-ративно-командноњ системи управл≥нн¤ економ≥кою зд≥йс-нювалас¤ внасл≥док безсистемноњ ≥ своЇчасноњ њњ зам≥ни б≥льш результативною ринковою системою, надм≥рним спод≥ванн¤м на саморегулюючу роль Уневидимоњ рукиФ ри-нку.
” св≥товому сп≥втовариств≥ ”крањнську державу, передовс≥м, визнають ¤к значного потенц≥йного л≥дера з виробництва найважлив≥ших продукт≥в харчуванн¤: зерна, цукру, ол≥њ,мТ¤са, продукт≥в переробки молока, овоч≥в, плод≥в, ¤г≥д тощо.—п≥вроб≥тничати висловлюЇ бажанн¤ значна к≥льк≥сть компан≥й ус≥х без вин¤тку високорозвинених крањн св≥ту. ¬икористати цей настр≥й ≥ноземних ≥нвестор≥в, створити умови, щоб економ≥ка ”кра≥ни змогла отримати ¤комога б≥-льшу вигоду,Ч св¤тий обовТ¤зок тих, хто причетний до ке-р≥вництва державою, ≥ зокрема аграрною сферою, на вс≥х р≥вн¤х управл≥нськоњ ≥Їрарх≥њ.
Ѕагатство держави визначаЇтьс¤ вм≥нн¤м народу повною м≥рою використовувати природний потенц≥ал (≥ чим в≥н р≥зноман≥тн≥ший, тим краще). ¬ ”крањн≥ головним ресурсним потенц≥алом Ї земл¤. ћожна навести два приклади. ” крањнах «ах≥дноњ ™вропи з одного гектара пос≥в≥в цукрових бур¤к≥в одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас 1995 року - лише 2,6 тонни, а в спри¤тливому 1990-му - 3 тонни. ’оча Ї вс≥ можливост≥, щоб виробл¤ти 10 - 12 млн. т цукру. «а цих умов можна реал≥зовувати на зовн≥шньому ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд долар≥в —Ўј. јналог≥чним резервом дл¤ зм≥цненн¤ економ≥ки Ї сон¤шник. ¬их≥д в ц≥й галуз≥ на Ївропейський р≥вень урожайност≥ та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд долар≥в (8, с.6).
“аким чином, лише за рахунок цукрових бур¤к≥в та сон¤шнику ми можемо розвТ¤зати проблему постачанн¤ газу дл¤ всього народного господарства. ”крањна Ї також великим виробником зерна, мТ¤са ≥ молока, плод≥в та ¤г≥д. јле на¤вн≥ резерви використовуютьс¤ лише на третину.
Ќасамперед потр≥бно зор≥Їнтувати в≥тчизн¤ну промислов≥сть (х≥м≥чну, машинобуд≥вну) на виготовленн¤ дл¤ галузей јѕ необх≥дних машин, обладнанн¤, добрив та засоб≥в захисту рослин ≥ тварин. «а ¤к≥стю та стандартами вони повинн≥ в≥дпов≥дати ус≥м вимогам технолог≥чного процесу. ¬≥зьмемо дл¤ прикладу молочне господарство крањ-ни. —ьогодн≥ значне погол≥вТ¤ кор≥в знаходитьс¤ не т≥льки в колгоспах (близько 5 млн. гол≥в), а й в особистих господарствах населенн¤ (2,8 млн. гол≥в). ќднак молочна продукц≥¤ приватного сектора потрапл¤Ї на ринки в дуже обмежен≥й к≥лькост≥. ¬иходить, що виробничий потенц≥ал села не повн≥стю працюЇ на потреби споживача, усього населенн¤ держави. ј це велик≥ втрати дл¤ сусп≥льства. ѕотр≥бно, щоб у кожному з 30 тис. с≥льських поселень д≥¤ли молочн≥ пункти. ÷е не важко зробити м≥сцев≥й влад≥. √оловне - забезпечити пункти потр≥бним обладнанн¤м, то-бто, холодильним устаткуванн¤м, засобами контролю жир-ност≥, загальноњ ¤кост≥ молока тощо. …детьс¤ про забезпеченн¤ сучасного р≥вн¤ переробки молока в≥дпов≥дно до св≥товоњ практики.
¬≥дпов≥дальн≥ завданн¤ постають перед ћ≥н≥стерством промисловост≥ щодо забезпеченн¤ с≥льськогосподарського виробництва м≥неральними добривами. якщо с≥льське гос-подарство не буде забезпечуватис¤ добривами та ≥ншими х≥м≥чними засобами, то з економ≥чноњ точки зору п≥дприЇм-ства х≥м≥чноњ промисловост≥ стають непотр≥бними ”крањн≥. Ќаприклад, в зон≥ ѕол≥сс¤ без добрив виг≥дн≥ше взагал≥ не с≥¤ти. јле ж допустити цього н≥¤к не можна. Ќе можна ≥ закрити х≥м≥чн≥ заводи, бо люди, ¤к≥ на них працюють, залишатьс¤ без роботи. ” п≥дсумку сусп≥льству належить ви¤вл¤ти увагу до вс≥х галузей с≥льського господарства, до питань техн≥чного переозброЇнн¤ јѕ .
«агрозливим Ї стан оплати прац≥ на сел≥. якщо в 1990 роц≥ за р≥внем середньом≥с¤чноњ зароб≥тноњ плати прац≥вни-ки с≥льськогосподарських п≥дприЇмств перебували на р≥вн≥ середньоњ оплати по народному господарству (94%), то в 1996 р. вона становила всього 49%. «а р≥внем оплати пра-ц≥ с≥льське господарство займаЇ 23 м≥сце серед 25 головних галузей народного господарства (7, с.78). ѕроте тривалий час таке Усамопоњданн¤Ф природних ≥ трудових ресурс≥в продовжуватис¤ не може. ƒал≥ - катастрофа. ѕравда, сл≥д зазначити, що катастрофа стосуЇтьс¤ переважно товарного виробника. —≥льське господарство, ¤к специф≥чна галузь, у вигл¤д≥ натурального виробництва ≥ за цих умов не зникне.
лючове м≥сце с≥льського господарства у народногосподарському комплекс≥ обумовлюЇ потребу негайного роз-вТ¤занн¤ проблеми узгодженн¤ ц≥н ≥ прибутковост≥ п≥дпри-Їмств аграрноњ сфери. …детьс¤ про необх≥дн≥сть внесенн¤ серйозноњ корекц≥њ в економ≥чний механ≥зм. …ого функц≥о-нуванн¤,на жаль, не вир≥шуЇ питанн¤ ф≥нансового забезпеченн¤ комплексу.
—≥льське господарство належить до консервативноњ сфери д≥¤льност≥. ≤ це маЇ обТЇктивне по¤сненн¤. √алузь просто не може оперативно в≥дгукуватис¤ на зм≥ни ц≥новоњ чи ф≥нансовоњ ситуац≥њ, ¤к це, скаж≥мо, в≥дбуваЇтьс¤ на ринку ц≥нних папер≥в. «важаючи на це, у всьому св≥т≥ с≥ль-ське господарство п≥дтримуЇтьс¤ державою. ÷е робитьс¤ по-р≥зному. ” —Ўј на п≥дтримку вирощуванн¤ лише пшениц≥ застосовуЇтьс¤ близько 20 р≥зних дотац≥й та субсид≥й.
ƒосв≥д б≥льшост≥ крањн ринковоњ економ≥ки показуЇ, що товар ≥де до вищоњ ц≥ни. ѕри низьких ц≥нах на продукц≥ю с≥льського господарства значна к≥льк≥сть необх≥дних товар≥в (трактори, комбайни, добрива тощо) до земл≥ н≥коли не прийдуть,техн≥чне переозброЇнн¤ галуз≥ не в≥дбудетьс¤.
¬их≥д ≥з становища, ¤ке склалос¤ в јѕ , вбачаЇтьс¤ насамперед в удосконаленн≥ економ≥чного механ≥зму господарюванн¤, уведенн¤ дл¤ с≥льськогосподарських товаровиробник≥в нехай ≥ жорстких, але певних Управил гриФ, ¤к≥ забезпечували б дл¤ тих, хто нормально працюЇ, хоча б м≥н≥мум умов простого в≥дтворенн¤.
“реба зменшити фактичний податковий прес на товаровиробника завд¤ки уведенню основного податку на землю й на прибуток.
ѕотр≥бно, щоб економ≥чний механ≥зм дл¤ јѕ був системний, пост≥йний ≥ в≥домий хоча б на к≥лька рок≥в.
Ќеобх≥дно уточнити на¤вн≥ програмн≥ документи з питань соц≥ального розвитку села ≥ життЇзабезпеченн¤ с≥ль-ського населенн¤, визначити джерела ф≥нансуванн¤ програм, њх конкретних виконавц≥в ≥ строки реал≥зац≥њ. Ќа особливу увагу заслуговуЇ продовольче та ≥нше забезпеченн¤ пенс≥онер≥в ≥ решти категор≥й не зайн¤того в аграрному виробництв≥ с≥льського населенн¤ з урахуванн¤м можливостей розвитку фермерства та ≥нших форм приватног п≥дприЇмництва на сел≥.
—л≥д забезпечити товаровиробнику своЇчасн≥сть виплат за реал≥зовану продукц≥ю, зробити реструктуризац≥ю його борг≥в, що усуне бартерн≥ в≥дносини.
ожному товаровиробнику варто пост≥йно й ч≥тко п≥драховувати витрати свого виробництва ≥ знати, що в ри-нкових умовах доц≥льно виробл¤ти т≥льки те, що можна виг≥дно продати.
ѕотр≥бно усв≥домити, що в ринковому середовищ≥ мають функц≥онувати ус≥ складов≥ економ≥ки, в тому числ≥ ри-нок папер≥в та ринок земл≥. “ому твердженн¤ окремих по-л≥тичних л≥дер≥в про те, що ми за ринкову економ≥ку, але проти ринку земл≥, вигл¤дають досить дивно.
«емл¤ маЇ бути включена в ринков≥ в≥дносини посл≥до-вно. ѕередовс≥м,сл≥д визначати њњ варт≥сть ≥ будувати земе-льн≥ в≥дносини т≥льки через варт≥сне з≥ставленн¤. «а всю ≥стор≥ю, ≥ншого методу, ¤к з≥ставленн¤ в грошовому вираженн≥ будь-¤ких в≥дносин, в тому числ≥ земельних, не знай-дено.
Ќаступною проблемою аграрноњ реформи Ї активна ≥н-теграц≥¤ товаровиробника, переробних п≥дприЇмств ≥ торг≥-вл≥. ÷е дасть можлив≥сть обминути вс≥л¤к≥ посередницьк≥ накрутки банк≥вських ≥ торговельних систем, своЇчасно забезпечувати вс≥ ланки виробничого процесу коштами, вийти з≥ своЇю продукц≥Їю на зовн≥шн≥й ринок.
¬ажливим Ї створенн¤ ринковоњ ≥нфраструктури: б≥рж, торгових будинк≥в, брокерських ≥ дилерських контор, земельного банку. ÷≥ установи повинн≥ терм≥ново зам≥нити зруйновану систему збуту с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та постачанн¤ матер≥ально-техн≥чних засоб≥в.
якщо ¬ерховна –ада, ѕрезидент ≥ ”р¤д ”крањни вживуть необх≥дних заход≥в по пр≥оритетному розвитку јѕ ре-спубл≥ки, то вже в найближч≥ роки буде створено вс≥ необх≥дн≥ передумови дл¤ актив≥зац≥њ кардинальних зм≥н у продуктивних силах ≥нших галузей матер≥ального виробництва, бо у вс≥ часи село було ≥ залишаЇтьс¤ одн≥Їю з головних сил, ¤ка забезпечуЇ економ≥чний суверен≥тет нашоњ держави.
Ѕ≥бл≥ограф≥¤.
√еограф≥¤ ”крањнськоњ –—– / за редакц≥Їю ћ.ƒ. ѕ≥сту-на ≥ ™.…. Ўиповича. Ч ињв: ¬ища школа, 1982
«аставний ‘.ƒ. √еограф≥¤ ”крањни. Ч Ћьв≥в: —в≥т,1994
ѕаламарчук ћ.ћ. Ёкономическа¤ географи¤ ”краинской ——–. Ч иев: –ад¤нська школа,1977
–озм≥щенн¤ продуктивних сил ”крањни / за редакц≥Їю ™.ѕ. ачана. Ч ињв: ¬ища школа,1997
—оц≥ально-економ≥чна географ≥¤ ”крањни / за редак-ц≥Їю ќ.≤. Ўабл≥¤. Ч Ћьв≥в: —в≥т,1994
ћарчук ™. . —ело Ч опора украњнськоњ економ≥ки // ≈коном≥ка јѕ . Ч 1995. Ч є11
ѕрейгер ƒ. —≥льське господарство ”крањни: вчора, сьогодн≥, завтра // ≈коном≥ка ”крањни. Ч 1993. Ч є12
—аблук ѕ. јгропромисловий комплекс: проблеми розвитку // ”р¤довий курТЇр. Ч 19 грудн¤ 1995. Ч є190
—аф≥н ќ. ѕлануванн¤ в с≥льському господарств≥ у нових економ≥чних умовах // ≈коном≥ка ”крањни. Ч 1993. Ч є9.
Ўпичак ќ.ћ. ≈коном≥чн≥ проблеми јѕ ”крањни в умовах формуванн¤ ринкових в≥дносин // ¬≥сник аграрноњ науки. Ч 1997. Ч є9
√еограф≥чна енциклопед≥¤ ”крањни. ≤ том. Ч ињв: ”крањнська –ад¤нська ≈нциклопед≥¤ ≥м. ћ.ѕ. Ѕажана,1989
—татистичний щор≥чник ”крањни за 1995 р≥к. Ч ињв: “ехн≥ка, 1996
|
