ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: ¬ексельний обБг. –озвиток вексельних операцБй на ”краГнБ та в Бнших економБчно-розвинутих краГнах
¬ексельний обБг. –озвиток вексельних операцБй на ”краГнБ та в Бнших економБчно-розвинутих краГнах
ћ≤Ќ≤—“≈–—“¬ќ Ќј” » ≤ ќ—¬≤“» ” –јѓЌ»
“≈’ЌќЋќ√≤„Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“ ѕќƒ≤ЋЋя
афедра обл≥ку та аудиту
з дисципл≥ни У√рош≥ та кредитФ
Ќј “≈ћ”:
У ¬≈ —≈Ћ№Ќ»… ќЅ≤√. –ќ«¬»“ќ ¬≈ —≈Ћ№Ќ»’
ќѕ≈–ј÷≤… Ќј ” –јѓЌ≤ “ј ¬ ≤ЌЎ»’
≈ ќЌќћ≤„Ќќ-–ќ«¬»Ќ”“»’ –јѓЌј’Ф
¬иконав: ст.гр. ≈ -31
Ћевицький .¬.
ѕерев≥рила:
’рущ Ќ.ј.
’мельницький, 2000
ѕлан.
¬ступ ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
1. ¬ексельний об≥г в ”крањн≥: становленн¤ ≥ розвитокЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
2. ¬ексель, та його функц≥њ в крањнах з розвинутою економ≥коюЕЕЕЕ
¬исновокЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
Ћ≥тератураЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
¬ступ
¬ексель Ц ц≥нний пап≥р, ¤кий засв≥дчуЇ безумовне грошове зобовТ¤занн¤ векселедавц¤ сплатити п≥сл¤ настанн¤ терм≥ну визначену суму грошей власнику вексел¤.
¬ залежност≥ в≥д мети ≥ характеру операц≥й, ¤к≥ лежать в основ≥ випуску вексел≥в, а також њх забезпеченн¤, окр≥м комерц≥йного розр≥зн¤ють ф≥нансов≥, казначейськ≥, бланков≥, ф≥ктивн≥ та ≥нш≥ вексел≥.
¬ексел≥, походженн¤ ¤ких не викликано реальним перем≥щенн¤м н≥ товар≥в, н≥ грошей Ї ф≥ктивними. ƒо них в≥днос¤тьс¤: бронзов≥, дружн≥ та зустр≥чн≥ вексел≥.
¬ексель Ц це один з важливих кредитно-розрахункових документ≥в, ¤кий виконуЇ функц≥њ плат≥жного документа ≥ може використовуватис¤ ¤к ≥нструмент дл¤ ≥нкасуванн¤ борг≥в.
¬ексель починаЇ циркулювати на ринку, виконуючи так≥ функц≥њ грошей, ¤к зас≥б об≥гу ≥ ¤к зас≥б платежу. «авд¤ки таким властивост¤м вексель зменшуЇ потребу в грошах, значно прискорюЇ оборот товар≥в оск≥льки вир≥шуЇ проблему взаЇморозрахунк≥в м≥ж товаровиробниками.
” практиц≥ вексельного об≥гу ≥снуЇ три можливост≥ використанн¤ вексел¤:
власник збер≥гаЇ вексель у своЇму актив≥ до настанн¤ строку платежу ≥ особисто предТ¤вл¤Ї його до оплати;
власник вексел¤ зам≥сть грошей використовуЇ вексель, прот¤гом строку його д≥њ дл¤ погашенн¤ власних грошових зобовТ¤зань;
власник вексел¤ може продати його до настанн¤ строку платежу банку, тобто врахувати вексель. јле банк заплатить йому не повну суму, що зазначена на вексел≥, а утримуЇ з вексельноњ суми в≥дпов≥дний процент. ѕри цьому банк бере на себе вексельн≥ зобовТ¤занн¤
‘актор безумовност≥ платежу, серйозн≥ насл≥дки протесту п≥дкреслюють перевагу вексел¤ над ≥ншими формами боргових зобовТ¤зань.
1.¬ексельний об≥г в ”крањн≥:
становленн¤ ≥ розвиток
3 вексельним об≥гом пов'¤зуютьс¤ небезп≥дставне спод≥ванн¤ щодо оздоровленн¤ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки. ќднак формуванн¤ вексельних в≥дносин серед суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ке викликало позитивн≥ економ≥чн≥ зрушенн¤, ви¤вило водночас i не мало негативних ¤вищ. ќстанн≥ значною м≥рою по¤снюютьс¤ пошуковим характером в≥дродженн¤ вексел¤, застосуванн¤ ¤кого у господарському оборот≥ припинилос¤ внасл≥док проведенн¤ ф≥нансово-кредитноњ реформи 1930Ч1932 рок≥в, що призвело до втрати практичного досв≥ду зд≥йсненн¤ вексельних операц≥й суб'Їктами п≥дприЇмництва. “ак само ≥ державн≥ ≥нститути втратили або ж зовс≥м не набули досв≥ду державного регулюванн¤ вексельних в≥дносин, у зв'¤зку з чим виникають численн≥ протир≥чч¤, ¤кими супроводжуЇтьс¤ розвиток вексельного законодавства в ”крањн≥. ѕодоланн¤ вад пер≥оду становленн¤ вексельного o6iry Ї першочерговим завданн¤м, вир≥шенн¤ ¤кого потребуЇ поЇднанн¤ зусиль державних ≥нститут≥в, фах≥вц≥в у галуз≥ вексельного права та ф≥нанс≥в, а також субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
”н≥версальн≥сть сфери застосуванн¤, р≥зноман≥тн≥сть вид≥в та форм, у ¤ких вексел≥ можуть виступати на внутр≥шньому i зовн≥шньому ринках, а також функц≥њ, що њх вексел≥ виконують у господарському оборот≥, перетворили вексель на один ≥з пров≥дних ф≥нансових ≥нструмент≥в ринковоњ економ≥ки.
як сказано у «акон≥ ”крањни в≥д 14 жовтн¤ 1992 року є 2680-XII "ѕро
ц≥нн≥ папери i фондову б≥ржу", "вексель Ч ц≥нний пап≥р, ¤кий засв≥дчуЇ безумовне грошове зобов'¤занн¤ векселедавц¤ сплатити п≥сл¤ настанн¤ строку визначену суму грошей власнику вексел¤ (векселедержателю)".
“аке стисле визначенн¤, привело до того, що сфера використанн¤ вексел≥в у господарському оборот≥ стала надзвичайно широкою. ¬иконуючи роль безгот≥вкових грошей, вексель може застосовуватись ¤к ≥нструмент розрахунк≥в у вс≥х випадках, коли господарськ≥ операц≥њ зд≥йснюютьс¤ з в≥дстрочкою платежу. ÷е означаЇ, що засобом o6iry в пер≥од, ¤кий зб≥гаЇтьс¤ з терм≥ном наданоњ в≥дстрочки, слугують не грош≥ ¤к так≥, а в≥дображен≥ у грошов≥й форм≥ боргов≥ зобов'¤занн¤, функц≥њ ¤ких може виконувати вексель. “≥льки на момент настанн¤ терм≥ну платежу д≥¤ вексел¤ ¤к засобу розрахунк≥в зак≥нчуЇтьс¤ I грош≥, виконуючи функц≥ю засобу платежу, завершують процес обм≥ну. Ќа цьому етап≥ векселедержатель може також погасити векселем свою заборгован≥сть перед векселедавцем ≥, таким чином, завершити господарську операц≥ю без залученн¤ кошт≥в. ќтже, застосуванн¤ вексел≥в одночасно даЇ змогу розвантажити банк≥вську систему та прискорити i здешевити розрахунки м≥ж суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
3 огл¤ду на сказане сл≥д зауважити, що приписуванн¤ векселю невластивоњ йому функц≥њ плат≥жного засобу, ¤ке Ї досить поширеним у в≥тчизн¤н≥й нормативно-правов≥й i спец≥альн≥й л≥тератур≥, навр¤д чи можна визнати правом≥рним.
«астосуванн¤ в o6iгy двох вид≥в вексел≥в Ч простих i переказних Ч забезпечуЇ гнучку систему њх використанн¤ залежно в≥д характеру господарськоњ операц≥њ i к≥лькост≥ суб'Їкт≥в, що беруть у них участь, а також в≥дпов≥дно до стану деб≥торськоњ заборгованост≥ векселедавц¤, ¤кий визначаЇ потенц≥йну можлив≥сть переведенн¤ боргу.
якщо умови дають можлив≥сть векселедавцю розрахуватис¤ з векселедержателем на¤вними коштами або ¤кщо векселедавець не маЇ боржник≥в, на ¤ких в≥н м≥г би перевести св≥й борг перед векселедержателем, ≥нструментом розрахунк≥в маЇ бути простий вексель. якщо ж господарська операц≥¤ включаЇ к≥лька суб'Їкт≥в, пов'¤заних взаЇмними борговими вимогами, або векселедавець дл¤ забезпеченн¤ розрахунк≥в з векселедержателем маЇ попередньо ст¤гнути борг з≥ свого боржника, доц≥льним буде застосуванн¤ переказного вексел¤. —хема розрахунк≥в за переказним векселем у цьому раз≥ буде рац≥ональн≥шою та ефективн≥шою, н≥ж за умов оформленн¤ такоњ угоди простими вексел¤ми.
ожен ≥з названих вид≥в вексел≥в може набувати р≥зноман≥тних форм.
ќсновними формами вексел¤ Ї комерц≥йн≥ (товарн≥) та ф≥нансов≥ вексел≥.
омерц≥йн≥ вексел≥ застосовуютьс¤ ¤к ≥нструмент у розрахунках за поставлену продукц≥ю, виконан≥ роботи або надан≥ послуги. ¬ дан≥й ситуац≥њ в≥дстрочка платежу Ї, власне, комерц≥йним кредитом.
‘≥нансов≥ вексел≥ обслуговують позики, ¤к≥ суб'Їкти господарськоњ д≥¤льност≥ надають один одному за рахунок на¤вних тимчасово в≥льних кошт≥в.
Ќин≥ в ”крањн≥ ф≥нансов≥ вексел≥ представлено банк≥вськими вексел¤ми, ¤к≥, по сут≥, виконують роль депозитних сертиф≥кат≥в i за своњм зм≥стом та спр¤мован≥стю можуть бути лише умовно в≥днесен≥ до ф≥нансових вексел≥в.
«астосуванн¤ ≥нших форм вексел≥в в ”крањн≥ заборонено, оск≥льки вони Ї занадто зручними ≥нструментами дл¤ зловживанн¤ i у сфер≥ господарських
в≥дносин, i у сфер≥ розрахунк≥в ≥з бюджетом.
‘орма, в ¤к≥й вексель виступаЇ у господарському оборот≥, до певноњ м≥ри зумовлена його функц≥¤ми.
¬ажливою функц≥Їю вексел¤ Ї його спроможн≥сть бути знар¤дд¤м комерц≥йного кредиту в умовах, коли особливого значенн¤ в ”крањн≥ набувають так≥ чинники економ≥чного розвитку, ¤к ф≥нансове забезпеченн¤ та ф≥нансове регулюванн¤ д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в п≥дприЇмництва.
‘≥нансове забезпеченн¤ передбачаЇ формуванн¤ ф≥нансових ресурс≥в за
рахунок прибутку, залученн¤ акц≥онерного кап≥талу, кредит≥в i в окремих
випадках бюджетних асигнувань. Ќаймоб≥льн≥шою та найефективн≥шою формою ф≥нансового забезпеченн¤ в умовах обмеженост≥ джерел власних кошт≥в Ї кредитуванн¤ п≥дприЇмств, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ банк≥вського або комерц≥йного кредиту.
ѕризначенн¤ банк≥вського кредиту пол¤гаЇ у концентрац≥њ та рац≥ональному розм≥щенн≥ тимчасово в≥льних ф≥нансових ресурс≥в в≥дпов≥дно до потреб нац≥ональноњ економ≥ки й окремих суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ¬иконуючи роль посередника, комерц≥йний банк отримуЇ за це в≥дпов≥дну винагороду Ч складову позикового в≥дсотка, ¤кий сплачуЇ позичальник. «астосуванн¤ комерц≥йного кредиту даЇ змогу укладати угоду безпосередньо м≥ж кредитором i позичальником, прискорюючи рух ф≥нансових ресурс≥в i суттЇво знижуючи њх варт≥сть. ¬ умовах ≥снуванн¤ банк≥вського i комерц≥йного кредиту суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ отримують можлив≥сть обирати ту форму кредиту, ¤ка найб≥льше в≥дпов≥даЇ економ≥чн≥й ситуац≥њ, що призвела до утворенн¤ деф≥циту кошт≥в.
«а рахунок розвитку комерц≥йного кредиту в економ≥ц≥ утворюЇтьс¤ конкуренц≥¤ ф≥нансового i промислового кап≥талу, що Ї одн≥Їю з умов формуванн¤ ринковоњ ≥нфраструктури. ¬одночас комерц≥йна форма кредиту перебуваЇ у т≥сн≥й взаЇмод≥њ з банк≥вським кредитуванн¤м. ѕр¤ме банк≥вське кредитуванн¤ постачальника п≥дсилюЇ його здатн≥сть до комерц≥йного кредитуванн¤. ” той же час банк≥вськ≥ позики, надан≥ покупц¤м, скорочують њх потребу в комерц≥йному кредит≥. Ќепр¤ме банк≥вське кредитуванн¤ за умов застосуванн¤ суб'Їктами п≥дприЇмництва комерц≥йного кредиту зд≥йснюЇтьс¤ у форм≥ обл≥ку вексел≥в та у форм≥ видач≥ позики п≥д заставу вексел≥в.
–озширенн¤ обл≥кових i заставних операц≥й банк≥в ≥з вексел¤ми Ї важливим чинником розвитку комерц≥йного кредиту i застосуванн¤ вексел≥в суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ¬певнен≥сть постачальник≥в у тому, що банк у будь-¤кий час обслугуЇ вексель або надасть позику п≥д вексельну заставу, створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ наданн¤ ними своњм кл≥Їнтам в≥дстрочки платежу у вигл¤д≥ комерц≥йного кредиту.
3 ≥ншого боку, не можна недооц≥нювати i впливу комерц≥йного кредитуванн¤ на розвиток кредитноњ д≥¤льност≥ банк≥в: застосуванн¤ суб'Їктами п≥дприЇмництва комерц≥йного кредиту зменшуЇ тиск на банк≥вську систему, оск≥льки не вс≥ векселедержател≥ звертаютьс¤ до банк≥в щодо обл≥ку вексел≥в або прийн¤тт¤ њх у заставу; завд¤ки безумовному характеру платеж≥в за вексел¤ми знижуютьс¤ банк≥вськ≥ ризики неотриманн¤ або неповного отриманн¤ кошт≥в за вексельними зобов'¤занн¤ми; розвиток операц≥йноњ д≥¤льност≥ банк≥в ≥з вексел¤ми створюЇ додатков≥ умови дл¤ зростанн¤ продуктивних актив≥в банк≥в i зб≥льшенн¤ на цьому грунт≥ њх процентних доход≥в i прибутку.
«астосуванн¤ комерц≥йного кредиту в умовах сучасноњ економ≥чноњ ситуац≥њ, ¤ка загрожуЇ загостренн¤м плат≥жноњ кризи, Ї природним розвитком товарно-грошових в≥дносин, що потребують в≥дмови в≥д монопол≥зму банк≥вськоњ системи у галуз≥ кредитуванн¤ суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
—ьогодн≥ понад 90% поточних зобов'¤зань суб'Їкт≥в п≥дприЇмництва створюЇтьс¤ за рахунок комерц≥йного кредиту.
ћайже повне ≥гноруванн¤ комерц≥йних банк≥в у розв'¤занн≥ п≥дприЇмствами проблем отриманн¤ короткострокових кредит≥в на забезпеченн¤ своЇњ поточноњ д≥¤льност≥ по¤снюЇтьс¤ кредитною пол≥тикою банк≥в, ¤ку вони провод¤ть в умовах упов≥льненн¤ розрахунк≥в i неплатеж≥в.
ѕрагненн¤ банк≥в уникнути ризик≥в, пов'¤заних ≥з кредитуванн¤м, або
принаймн≥ компенсувати ймов≥рн≥ втрати в≥д неповерненн¤ суми основного
боргу спонукаЇ њх до п≥двищенн¤ позикових в≥дсотк≥в та ускладненн¤ умов наданн¤ кредиту. Ќевиг≥дн≥ дл¤ суб'Їкт≥в п≥дприЇмництва умови банк≥вського кредитуванн¤ (висока варт≥сть кредиту, жорстк≥ санкц≥њ за порушенн¤ умов кредитноњ угоди) змушують њх шукати альтернативн≥ вар≥анти ф≥нансуванн¤. ќчевидною альтернативою банк≥вському кредитуванню в середин≥ 90-х рок≥в став вексель ¤к ≥нструмент комерц≥йного кредиту.
ѕолегшуючи реал≥зац≥ю продукц≥њ, комерц≥йний кредит спри¤Ї прискоренню об≥гу ф≥нансових i матер≥альних ресурс≥в i виступаЇ додатковим чинником в≥дновленн¤ збалансованост≥ грошовоњ i товарноњ маси. ¬однораз, створюючи умови дл¤ розвитку вексельного o6iry, комерц≥йний кредит зменшуЇ к≥льк≥сть необх≥дних дл¤ об≥гу кошт≥в i знижуЇ потребу у пр¤мих банк≥вських кредитах. 3 допомогою одного вексел¤ може бути укладено к≥лька торгових угод, перш н≥ж його буде обл≥ковано в комерц≥йному банку, а у багатьох випадках вексель може взагал≥ не обл≥ковуватис¤ банком.
Ќа першому етап≥ впровадженн¤ вексел≥в привело до зб≥льшенн¤ обс¤гу
об≥гових кошт≥в п≥дприЇмств в умовах гострого деф≥циту грошей, що в≥дпов≥дало мет≥ застосуванн¤ вексел≥в. Ќа той час вексельний o6ir зд≥йснювавс¤ за схемами, ¤к≥ передбачали розрахунок вексел¤ми за ном≥налом. ÷≥ схеми, вир≥шуючи завданн¤ неплатеж≥в, призводили до вилученн¤ з o6iry кошт≥в, що стало причиною катастроф≥чного зростанн¤ заборгованост≥ п≥дприЇмств своњм прац≥вникам з виплати зароб≥тноњ плати.
ќбстеженн¤ низки п≥дприЇмств електроенергетики, св≥дчать про поступове зростанн¤ питомоњ ваги залишк≥в деб≥торськоњ заборгованост≥, оформленоњ вексел¤ми, з 20% на початок ≥998 року до 28% на початок 2000 року. ¬однораз спостер≥гаЇтьс¤ стаб≥л≥зац≥¤ частки залишк≥в вексел≥в у кредиторськ≥й заборгованост≥ на р≥вн≥ 8Ч10%, що до певноњ м≥ри в≥дображаЇ специф≥ку п≥дприЇмств електроенергетики i спонукаЇ њх до продажу одержаних вексел≥в на фондовому ринку з метою залученн¤ кошт≥в у господарський оборот.
ѕроцес вимиванн¤ з об≥гу кошт≥в охопив майже вс≥ галуз≥ нац≥ональноњ економ≥ки, ¤к≥ застосовували вексел≥ у господарському оборот≥. “ому частина вексел≥в почала надходити на ”крањнську фондову б≥ржу та до ≥нших посередник≥в, де зд≥йснювавс¤ њх продаж ≥з в≥дпов≥дним дисконтом. —хема розрахунк≥в за операц≥¤ми з вексел¤ми стала складн≥шою: пор¤д ≥з розрахунками за ном≥налом зд≥йснюютьс¤ розрахунки з дисконтом за кошти.
ѕочинаючи з 1998 року частка вексел≥в у загальному оборот≥ ”‘Ѕ зростала з 10,1% до 65,1% на початок 1999 року, тел¤ чого поступово знижуЇтьс¤ до 20Ч 25%. Ќа жаль, дан≥ про o6iг вексел≥в на орган≥зованому фондовому ринку ”крањни не дають змоги зробити висновок про стаб≥л≥зац≥ю њх р≥вн¤ у загальному об≥гу. оливанн¤ цього показника засв≥дчуЇ нестаб≥льн≥сть ф≥нансового ринку ”крањни та недосконал≥сть в≥тчизн¤ного вексельного законодавства.
¬икористанн¤ вексел≥в у м≥жнародних розрахунках стало причиною того, що правове забезпеченн¤ вексельного o6iry (вексельне право), в≥дпов≥даючи нац≥ональним потребам кожноњ крањни, завжди було спр¤моване на ун≥ф≥кац≥ю в ≥нтересах св≥тового сп≥втовариства. ¬икористанн¤ вексел≥в дл¤ м≥жнародних розрахунк≥в спонукало крањни, пов'¤зан≥ м≥ж собою економ≥чними та культурними традиц≥¤ми, зд≥йснити р¤д заход≥в щодо ун≥ф≥кац≥њ вексельного законодавства Ѕ≥льш≥сть крањн ™вропи та багато ≥нших крањн св≥ту приЇдналис¤ до ∆еневських конвенц≥й або ун≥ф≥кували своЇ законодавство на њх основ≥, створивши женевську систему вексельного права. рањни, вексельне законодавство ¤ких спираЇтьс¤ на англ≥йський закон про переказн≥ вексел≥ утворили аналог≥чну англо-американську систему вексельного права.
”крањна у склад≥ колишнього —–—– приЇдналас¤ до ∆еневських вексельних конвенц≥й. ќднак, зам≥сть оф≥ц≥йного перекладу, в —–—– постановою ÷Ѕ i –Ќ —–—– в≥д 7 серпн¤ 1937 року є 104/1341 було прийн¤то положенн¤ Уѕро переказний i простий вексельФ, текст ¤кого фактично i Ї перекладом ун≥ф≥кованого закону рос≥йською мовою. ќск≥льки приЇднанн¤ —–—– до ∆еневських вексельних конвенц≥й мало на мет≥ забезпеченн¤ потреб зовн≥шньоњ торг≥вл≥, у господарськ≥й д≥¤льност≥ вексел≥ не застосовувалис¤ до 1992 року.
” 1991 роц≥ ”крањна фактично п≥дтвердила д≥ю вексельних конвенц≥й на своњй територ≥њ «аконом ”крањни в≥д 12 вересн¤ 1991 року є 1543-XII "ѕро
правонаступництво ”крањни", ¤кий став правовою основою в≥дродженн¤ вексельного o6iry.
Ќасл≥дком цього було прийн¤тт¤ ѕостанови ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д
17 липн¤ 1992 року є 2470-XII "ѕро застосуванн¤ вексел≥в у господарському оборот≥ ”крањни". ѕроте спроба запровадженн¤ вексельного o6iry на той час не отримала позитивного результату. ѕередус≥м це сталос¤ через в≥дсутн≥сть в ”крањн≥ будь-¤ких механ≥зм≥в упровадженн¤ вексел≥в у господарський оборот.
” текст≥ ѕостанови є 2470 м≥ститьс¤ лише вказ≥вка "ввести вексельний об≥г з використанн¤м простого I переказаного вексел≥в в≥дпов≥дно до ∆еневськоњ конвенц≥њ 1930 року" та дорученн¤ " аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни разом з Ќац≥ональним банком ”крањни до 1 липн¤ 1992 року розробити i затвердити правила виготовленн¤ та ¬икористанн¤ вексельних бланк≥в" i " аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни до ≥ вересн¤ 1992 року зд≥йснити заходи по координац≥њ п≥дготовки м≥н≥стерств i в≥домств до ¬икористанн¤ вексел≥в у господарському оборот≥".
Ќав≥ть ¤кщо не брати до уваги твердженн¤ фах≥вц≥в вексельного права про в≥дсутн≥сть на час прийн¤тт¤ ѕостанови є 2470 украњнського чи рос≥йського перекладу ”н≥ф≥кованого закону про переказан≥ вексел≥ та прост≥ вексел≥, введенн¤ вексел≥в у господарський оборот не мало шанс≥в на усп≥х
ЌемаЇ потреби доводити, що подоланн¤ цих перешкод вимагало розробки досконалого економ≥ко-правового механ≥зму застосуванн¤ вексел≥в, ¤ку
неможливо було зд≥йснити у встановлений ¬ерховною –адою терм≥н. ÷ю неможлив≥сть, власне, i продемонструвала сп≥льна ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни i Ќац≥онального банку в≥д 10 вересн¤ 1992 року є 528, ¤кою було затверджено "ѕравила виготовленн¤ i використанн¤ вексельних бланк≥в".
¬≥дновивши д≥ю "ѕоложенн¤ про переказний i простий вексель" (ѕостанова ÷¬ i –Ќ —–—– в≥д 7 серпн¤ 1937 року є104/1341), згадан≥ установи додали до нењ низку власних положень, ¤к≥ стали особливост¤ми нац≥онального вексельного законодавства. ќтже, зам≥сть перекладу i впровадженн¤ тексту ”н≥ф≥кованого закону про переказн≥ вексел≥ та прост≥ вексел≥, в ”крањн≥ було впроваджено положенн¤ "ѕро переказний та простий вексель", ¤ке майже не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ”н≥ф≥кованого закону.
ƒл¤ практичного застосуванн¤ це навр¤д чи мало б значенн¤, ¤кби не
особливост≥, ¤к≥ зг≥дно з ѕостановою є 528 необх≥дно враховувати i ¤к≥ суперечать зм≥сту i духу ¤к ”н≥ф≥кованого закону, так i аналог≥чного йому положенн¤. ÷≥ особливост≥ суттЇво обмежили права субТЇкт≥в вексельного o6iry, a, саме: до субТЇкт≥в вексельного o6iгy за ѕостановою є 528 належать т≥льки "юридичн≥ особи Ч субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, а видача вексел≥в передбачаЇтьс¤ лише дл¤ оплати поставленоњ продукц≥њ, виконаних роб≥т та наданих послуг, за вин¤тком вексел≥в ћ≥нф≥ну, Ќац≥онального банку та комерц≥йних банк≥в ”крањни". «авд¤ки цьому вин¤тку банк≥вська система усп≥шно використовуЇ вексел≥, сфера застосуванн¤ ¤ких охоплюЇ кредитн≥, торговельн≥, гарант≥йн≥, розрахунков≥, комерц≥йн≥ та дов≥рч≥ операц≥њ.
ўо ж до ≥нших субТЇкт≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥, то њм, по сут≥, було в≥дмовлено у використанн≥ вексел¤ ¤к ун≥версального ф≥нансового ≥нструменту. ≥накше кажучи, з ус≥х можливих форм вексел¤ субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дозволено застосовувати у господарському оборот≥ лише товарн≥ вексел≥ сл≥д також зауважити, що виход¤чи з назви (ѕравила виготовленн¤ i використанн¤ вексельних бланк≥в) ѕостанова є 528 мала б регулювати т≥льки питанн¤, пов'¤зан≥ ≥з виготовленн¤м, реал≥зац≥Їю, заповненн¤м, збер≥ганн¤м та знищенн¤м вексельних бланк≥в, а не зм≥нювати чи доповнювати норми конвенц≥њ, ¤ка Ї нормативним актом вищоњ юридичноњ сили.
¬т≥м, цю дуже незручну дл¤ фах≥вц≥в традиц≥ю продовжив Ќаказ ѕрезидента ”крањни в≥д 2 листопада 1993 року є 504 "ѕро оплату державного мита за вексельн≥ бланки", у текст≥ ¤кого раптово 3'¤вл¤етьс¤ така норма: "¬идача та ≥ндосамент вексел≥в за меж≥ ”крањни не допускаютьс¤". Ќав≥ть ¤кщо не зважати на те, що експорт вексел≥в не пов'¤заний з≥ сплатою державного мита за вексельн≥ бланки, залишаЇтьс¤ питанн¤ щодо норми ”казу є 504 та статт≥ 2 «акону ”крањни в≥д 23 кв≥тн¤ 1994 року є 185/94 "ѕро зд≥йсненн¤ розрахунк≥в в ≥ноземн≥й валют≥", ¤ка фактично дозвол¤Ї не т≥льки видавати вексель нерезиденту, а й видавати його ¤к передоплату за ≥мпортн≥ товари.
ўоправда, зг≥дно з≥ статтею 5 ƒекрету аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 19 лютого 1993 року є 15-93 "ѕро систему валютного регулюванн¤ i валютного контролю" на зд≥сненн¤ такоњ операц≥њ сл≥д одержати ≥ндив≥дуальну л≥ценз≥ю Ќац≥онального банку ”крањни.
Ўтучне обмеженн¤ вексельного o6iry привело до пошуку альтернативних
ф≥нансових ≥нструмент≥в. ƒе¤кий час роль вексел≥в у господарському оборот≥ досить усп≥шно виконували угоди уступки права вимоги, ¤к≥ пор≥вн¤но з вексел¤ми мали б≥льш досконале правове регулюванн¤ та гуманний податковий режим. “ому у 1992Ч1998 роках застосуванн¤ вексел≥в у господарському оборот≥ мало еп≥зодичний, дещо експериментальний характер, наприклад, у сфер≥ розрахунк≥в вексел¤ми Ќац≥онального диспетчерського центру ”крањни, лише заборона переведенн¤ боргу i уступки права вимоги, ¤ка була встановлена на внутр≥шньому ринку ”крањни та у зовн≥шньоеконом≥чн≥й д≥¤льност≥ ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 4 березн¤ 1998 року є 167/98 "ѕро заходи щодо п≥двищенн¤ в≥дпов≥дальност≥ за розрахунки з бюджетами i державними ц≥льовими фондами", справд≥ стимулювала поширенн¤ застосуванн¤ вексельних розрахунк≥в, незважаючи на те, що ≥ законн≥сть неодноразово заперечувалась i в спец≥альн≥й л≥тератур≥, i нав≥ть у судових ухвалах.
Ќаступним етапом розвитку вексельного o6iry стало запровадженн¤ у
1996 роц≥ випуску та застосуванн¤ казначейських вексел≥в, ¤ке, на думку його ≥н≥ц≥атор≥в, мало одночасно розв'¤зати проблему бюджетного ф≥нансуванн¤ та погашенн¤ податковоњ заборгованост≥ суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч кредитор≥в бюджетних орган≥зац≥й. р≥м цього, казначейськ≥ вексел≥, ¤к≥ на першому етап≥ свого o6iry виконували функц≥ю бюджетного ф≥нансуванн¤, на другому етап≥ прир≥внювалис¤ до звичайних вексел≥в суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ виконували функц≥ю засобу розрахунку або товару.
Ќа жаль, спроба розв'¤занн¤ проблеми неплатеж≥в шл¤хом запровадженн¤ казначейських вексел≥в не дала позитивних результат. ќдн≥Їю з причин, що призвели до скасуванн¤ казначейських вексел≥в через њх неефективн≥сть у розв'¤занн≥ проблеми неплатеж≥в, було протир≥чч¤ м≥ж спробою державних орган≥в подолати плат≥жну кризу, забезпечивши бюджетне ф≥нансуванн¤ хоча б у вигл¤д≥ казначейських вексел≥в, та небажанн¤м бюджету викуповувати власну заборгован≥сть у повному обс¤з≥, випускаючи казначейськ≥ вексел≥ на всю суму ц≥Їњ заборгованост≥.
¬насл≥док того, що казначейськ≥ вексел≥ випускалис¤ лише на частину заборгованост≥ бюджету, виникла чергов≥сть њх отриманн¤ i, ¤к результат, численн≥ зловживанн¤ у ц≥й сфер≥. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ тим, що викуп бюджетноњ заборгованост≥ за допомогою казначейських вексел≥в зд≥йснювавс¤ з≥ значним дисконтом, що порушувало законн≥ ≥нтереси кредитор≥в бюджету.
ќднак, незважаючи на численн≥ вади, в умовах деф≥циту державного бюджету казначейськ≥ вексел≥ надали хоч i недосконалу, але реальну можлив≥сть погашенн¤ заборгованост≥ бюджетних орган≥зац≥й перед суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ÷ей висновок п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що в кожному окремому випадку ≥н≥ц≥атива щодо зд≥сненн¤ розрахунк≥в за допомогою казначейських вексел≥в виходила в≥д суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч кредитора бюджетних орган≥зац≥й, а отже, бурхливий розвиток цих операц≥й в≥дпов≥дав ≥нтересам п≥дприЇмц≥в.
Ќа жаль, нав≥ть обмежений випуск казначейських вексел≥в призв≥в до
суттЇвого скороченн¤ грошових надходжень до бюджету. “ому ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 24 грудн¤ 1999 року є 1618/99 "ѕро скасуванн¤ постанов аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д ≥ жовтн¤ 1998 року є 1573 та в≥д 6 березн¤ 1999 року є 321" o6iг казначейських вексел≥в в ”крањн≥ було скасовано, оск≥льки в≥н призводив "до поширенн¤ негрошових форм розрахунк≥в з ƒержавним бюджетом ”крањни".
«начним кроком у подоланн≥ вад та протир≥ч вексельного законодавства
стало прийн¤тт¤ «акону ”крањни в≥д 6 липн¤ 1999 року "ѕро приЇднанн¤ ”крали до ∆еневськоњ конвенц≥њ 1930 року, ¤кою запроваджено ”н≥ф≥кований
закон про переказн≥ вексел≥ та прост≥ вексел≥". ÷ей закон в≥льний в≥д будь-¤ких обмежень, але пор¤д ≥з ним триваЇ д≥¤ ѕостанови є 528 ≥з особливост¤ми застосуванн¤ вексел≥в у господарському оборот≥.
як позитивний приклад зв≥льненн¤ вексельного o6iry в≥д недоречного врегулюванн¤ можна навести ѕостанову ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 11 жовтн¤ 1999 року є 503 "ѕро внесенн¤ зм≥н в ≤нструкц≥ю є7 про безгот≥вков≥ розрахунки у господарському оборот≥ ”крањни", ¤кою було скасовано безсп≥рне списанн¤ кошт≥в за опротестованими вексел¤ми. Ќац≥ональний банк ”крањни прийн¤в це своЇчасне р≥шенн¤, зваживши на численн≥ скарги суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ та банк≥в, що њх обслуговують, дл¤ усуненн¤ порушень норм ”н≥ф≥кованого закону та јрб≥тражного процесуального кодексу ”крањни.
ўо ж до узгодженн¤ «акону ”крањни в≥д 6 липн¤ 1999 року i ѕостанови
є 528 в≥д 10 вересн¤ 1992 року на р≥вн≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, то це дос≥ справа майбутнього. ƒо реч≥, останн≥ зм≥ни у ѕостанову є 528 було внесено ѕостановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в є 1576 в≥д 27 серпн¤ 1999 року, тобто б≥льше н≥ж через п≥втора м≥с¤ц¤ п≥сл¤ прийн¤тт¤ «акону ”крањни в≥д 6 липн¤ 1999 року. як уже зазначалос¤, ц≥ зм≥ни не спростували обмежень застосуванн¤ ”н≥ф≥кованого вексельного закону в ”крањн≥.
¬загал≥ «акон ”крањни в≥д 6 липн¤ 1999 року можна наводити ¤к приклад недбалого ставленн¤ до формуванн¤ i розвитку законодавчоњ бази вексельного o6iry. —творюЇтьс¤ враженн¤, що серед законотворц≥в не знайшлос¤ н≥кого, хто уважно прочитав би цей закон. ≥накше до «акону ”крањни "ѕро приЇднанн¤ ”крањни до ∆еневськоњ конвенц≥њ 1930 року, ¤кою запроваджено ”н≥ф≥кований закон про переказн≥ вексел≥ та прост≥ вексел≥" навр¤д чи була б додана " онвенц≥¤, ¤кою запроваджено одноман≥тний закон про переказн≥ вексел≥ i прост≥ вексел≥".
Ќевиправдане обмеженн¤ прав субТЇкт≥в п≥дприЇмництва щодо видач≥
вексел≥в ¤к передоплати, не спростоване прот¤гом тривалого часу, знайшло
в≥дображенн¤ у ѕоложенн≥ (стандартах) бухгалтерського обл≥ку 2 "Ѕаланс",
¤ке затверджено наказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 31 березн¤ 1999 року є 87. ” п. 26 цього ѕоложенн¤ визначено: "” стат≥ "¬ексел≥ одержан≥" показуЇтьс¤ заборгован≥сть покупц≥в, замовник≥в та ≥нших деб≥тор≥в за в≥двантажену продукц≥ю (товари), виконан≥ роботи та надан≥ послуги, ¤ка забезпечена вексел¤ми". јналог≥чно сформульовано п. 52: "” стат≥ "¬ексел≥ видан≥" показуЇтьс¤ сума заборгованост≥, на ¤ку п≥дприЇмство видало вексел≥ Ќа забезпеченн¤ поставок (роб≥т, послуг) постачальник≥в, п≥др¤дник≥в та ≥нших кредитор≥в". “аким чином, до ф≥нансовоњ зв≥тност≥ п≥дприЇмств потрапило обмеженн¤ вексельного o6iry, що пр¤мо суперечить ”н≥ф≥кованому закону про переказн≥ вексел≥ та прост≥ вексел≥ i вступав у протир≥чч¤ з м≥жнародною практикою вексельного o6iry.
¬иход¤чи з того, що ѕоложенн¤ (стандарти) бухгалтерського обл≥ку розроблено ≥з застосуванн¤м ћ≥жнародних стандарт≥в бухгалтерського обл≥ку (ћ—Ѕќ) з метою подоланн¤ розб≥жностей м≥ж в≥тчизн¤ною та м≥жнародною обл≥ковими системами, особливо прикрим Ї перенесенн¤ до них застарших норм.
¬ходженн¤ у св≥тове сп≥втовариство Ч процес тривалий i не простий.
”св≥домлюючи це, навр¤д чи можна спод≥ватис¤ на стр≥мке подоланн¤ в≥дстан≥ у час≥ тривал≥стю майже 70 рок≥в, ¤ка в≥ддал¤Ї ”крањну в≥д держав ≥з розвиненим вексельним об≥гом. ѕроте очевидними Ї i колосальний, ¤к дл¤ крањни з перех≥дною економ≥кою, зрушенн¤ на цьому шл¤ху. ≤н≥ц≥атива з боку суб'Їкт≥в п≥дприЇмництва, про ¤ку св≥дчать численн≥ публ≥кац≥њ у пер≥одичних виданн¤х, наочно п≥дтверджуЇ актуальн≥сть запровадженн¤ вексельного o6iгy в ”крањн≥ ≥ не залишаЇ сумн≥в≥в у тому, що цю складну задачу буде нарешт≥ розв'¤зано.
ƒл¤ фах≥вц≥в, що, ¤к i ран≥ше, пов'¤зують своњ спод≥ванн¤ на стаб≥л≥зац≥ю економ≥ки з розвитком в ”крањн≥ вексельного o6iгy, очевидною Ї необх≥дн≥сть ¤кнайшвидшого подоланн¤ суперечностей в≥тчизн¤ного вексельного законодавства на основ≥ скасуванн¤ обмежень прав суб'Їкт≥в вексельного o6iry та розширенн¤ сфери застосуванн¤ вексел≥в у господарському оборот≥ вс≥х субТЇкт≥в економ≥ки.
2.¬ексель, та його функц≥њ
в крањнах з розвинутою економ≥кою
Ѕагатов≥ковий досв≥д соц≥ально-економ≥чного житт¤ людства переконливо дов≥в неможлив≥сть нормального функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки без використанн¤ вексел≥в. ¬с¤ ≥стор≥¤ паперових грошей Ї не що ≥нше, ¤к ≥стор≥¤ випуску банками в об≥г своњх зобовТ¤зань-вексел≥в ≥ регулюванн¤ державою цього процесу. ƒостатньо гл¤нути на англ≥йську купюру варт≥стю пТ¤ть фунт≥в стерл≥нг≥в, щоб переконатис¤ в њњ вексельному походженн≥: пор¤д з портретом королеви (векселедавц¤) м≥ститьс¤ њњ об≥ц¤нка виплатити предТ¤внику даного зобовТ¤занн¤-купюри (векселедержателю) суму в пТ¤ть фунт≥в стерл≥нг≥в. ѕри цьому платником Ї јнгл≥йський Ѕанк.
«ТЇднанн¤ разом авторитета королеви ≥ платоспроможност≥ нац≥онального банку ¤к раз ≥ придаЇ фунту стерл≥нг≥в статус над≥йного засобу платежу. ¬же т≥льки одного цього прикладу достатньо дл¤ розум≥нн¤ виключноњ важливост≥ вексельного об≥гу в економ≥ц≥ любоњ крањни.
¬ексель по сут≥ ¤вл¤Їтьс¤ оф≥ц≥йним письмовим ц≥нним папером юридичноњ або ф≥зичноњ особи, ¤кий даЇ його власнику право вимагати з боржника оплату вказаноњ у вексел≥ суми у встановлений строк.
¬ крањнах з розвинутою ≥ ст≥йкою ринковою економ≥кою вексель застосовуЇтьс¤ досить широко, добросов≥сно ≥ над≥йно виконуЇ функц≥њ кредиту ≥ засобу платежу ≥ ¤вл¤Їтьс¤ обТЇктом р≥зних домовленостей. ¬ цих крањнах з урахуванн¤м нац≥ональних особливостей законодавчо встановлен≥ так≥ положенн¤: про вексельну д≥Їздатн≥сть; про пор¤док виготовленн¤, використанн¤ вексельних бланк≥в ≥ насл≥дках його порушенн¤; про предТ¤вленн¤ вексел≥в до сплати ≥ зд≥йсненн¤ протест≥в. ќбговорюютьс¤ особливост≥ розгл¤данн¤ претенз≥й по вексел¤м та ≥нш≥ процедури вексельного об≥гу.
–озпад неефективних м≥жгосподарських виробничо-кооперативних зв'¤зк≥в та технолог≥чних ланцюг≥в, ¤к≥ в минулому супроводжувалис¤ банк≥вськими переказами, чековими платежами та скасуванн¤м плат≥жних вимог, наст≥льки спотворив процес кредитуванн¤, що отриманн¤ платеж≥в за продан≥ в кредит товари, надан≥ послуги й виконан≥ в кредит роботи стало майже непередбачуваним. Ќевизначене становище постачальника пог≥ршувалос¤ ще й загальним зростанн¤м безв≥дпов≥дальност≥, зниженн¤м плат≥жноњ дисципл≥ни, а особливо тим, що не практикувалась видача документа, ¤кий стверджував би вз¤т≥ зобов'¤занн¤ покупц¤ ≥ виключав би подальш≥ суперечки щодо на¤вност≥ ≥ величини боргу.
≈фективно протисто¤ти покращанню стану м≥жгосподарських зв'¤зк≥в здатний законодавчо забезпечений ≥ функц≥онально в≥дрегульований вексельний об≥г. ¬≥н усуваЇ багато непорозум≥нь у взаЇмов≥дносинах м≥ж постачальником ≥ покупцем, а й даЇ певн≥ гарант≥њ щодо вчасност≥ й повноти отриманн¤ платежу.
Ќасамперед, вексель став найпоширен≥шим високол≥кв≥дним кредитно-розрахунковим документом, абстрактним письмово оформленим борговим зобов'¤занн¤м встановленого зразка, за ¤ким боржник повинен безумовно сплатити кошти пред'¤вников≥ вексел¤ у встановлений строк ≥ у визначен≥й сум≥. ќск≥льки звичайний вексель виник з потреб комерц≥йного кредиту, то в≥н може виписуватись ¤к платником, так ≥ продавцем постачальником. ¬ останньому раз≥ платник зобов'¤заний дати свою згоду на оплату такого вексел¤, тобто акцептувати його. Ћише п≥сл¤ цього вексель стаЇ повноц≥нним виконавчим документом. якщо ж такий вексель не акцептовано платником, то в≥н не може перебувати в об≥гу ≥ повертаЇтьс¤ постачальников≥. Ќад≥йн≥сть розрахунк≥в посилюЇтьс¤ також участю ≥нкасуючого банку, ¤кий видаЇ товаророзпор¤дч≥ документи покупцев≥ лише тод≥, коли той дасть згоду вчасно сплатити обумовлену у вексел≥ суму.
як нос≥й в≥дпов≥дноњ сукупност≥ економ≥чних ≥ правових в≥дносин комерц≥йного кредиту, вексель Ї одночасно: а) знаком вартост≥, що в≥дображаЇ реальн≥ варт≥сн≥ в≥дносини м≥ж кредитором ≥ боржником, тому виникаЇ ≥ функц≥онуЇ в об≥гу лише на основ≥ взаЇмного ≥нтересу, дов≥ри ≥ ч≥ткого виконанн¤ вз¤тих зобов'¤зань; б) засобом платежу, що на в≥дм≥ну в≥д паперових грошей не знец≥нюЇтьс¤, а приносить векселедержателев≥ додатковий доход; в) ц≥нним папером, ¤кий в≥льно купуЇтьс¤ ≥ продаЇтьс¤ на фондовому ринку, здатний дисконтуватис¤ банками, передаватис¤ кому завгодно, нагромаджуватис¤ у ф≥нансових компан≥¤х ≥ на п≥дприЇмствах. ƒо того ж, перебуваючи в об≥гу лише визначений контрагентом час, вексель маЇ суворо регламентований механ≥зм вилученн¤, не т≥льки вив≥льн¤Ї гот≥вков≥ кошти ≥з конкретних товарногосподарських операц≥й, а й скорочуЇ загальну потребу в гот≥вц≥. “ому виписка вексел¤ Ї надзвичайно серйозною ф≥нансово-кредитною операц≥Їю, за ¤кою стоњть повна матер≥альна в≥дпов≥дальн≥сть за вчасн≥сть платежу. јдже невиконанн¤ умов вексельного договору боржником призводить до втрати матер≥альних ц≥нностей аж до проголошенн¤ такого суб'Їкта господарського житт¤ банкрутом.
¬ексель може багатократно передаватис¤ ¤к плат≥жний зас≥б ≥ погашаЇтьс¤ лише п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку платежу. «аконом≥рн≥сть об≥гу вексел≥в така: чим над≥йн≥ший боржник, той що виписав вексель, тим довше цей вексель перебуваЇ в об≥гу ¤к плат≥жний зас≥б. ѕриймаючи вексель зам≥сть грошей, люди колись були впевнен≥, що в будь-¤кий момент вони можуть отримати за нього гот≥вку, тому що над≥йний боржник волод≥в достатн≥м золотим запасом. Ќин≥ такою запорукою став товар, що надаЇтьс¤ постачальником споживачев≥.
ƒл¤ гарантованого збереженн¤ та екв≥валентност≥ платеж≥в за вексел¤ми розроблено ц≥лу систему правових в≥дносин, що спи-раютьс¤ на в≥дпов≥дний механ≥зм гарантуванн¤ поверненн¤ кредиту. ќднак зворотн≥й рух кредитованих вартостей в≥д боржника до кредитора не в≥дбуваЇтьс¤ автоматично. јдже вчасн≥сть погашенн¤ вексел≥в значною м≥рою залежить ¤к в≥д кредитоздатност≥ боржника, ¤кий використовуЇ позичен≥ кошти у своЇму оборот≥, так ≥ в≥д загального стану економ≥чноњ кон'юнктури та стану грошового ринку. “ому, виписуючи вексель, ≥ боржник, ≥ кредитор враховують механ≥зм орган≥зац≥њ вчасного поверненн¤ кредиту, ¤к ≥ роль кожного з них у зд≥йсненн≥ даного процесу. јктивною при цьому Ї позиц≥¤ кредитора, котрий виступаЇ орган≥затором кредитного процесу ≥ обираЇ так≥ к≥льк≥сн≥ параметри вексельноњ угоди та форми ≥ методи погашенн¤, ¤к≥ б створили належн≥ передумови гарант≥й дл¤ вчасного ≥ повного поверненн¤ виданоњ у борг вартост≥.
¬ тепер≥шн≥й час вексел≥ широко застосовуютьс¤ у зовн≥шньоеконом≥чн≥й д≥¤льност≥ при одержанн≥ кредиту, поверненн¤ ¤кого забезпечуЇтьс¤ векселем ¤к визначеною формою грошового зобовТ¤занн¤. “акий кредит достатньо простий в оформленн≥ ≥ над≥йний дл¤ продавц¤. ƒл¤ цих ц≥лей використовуютьс¤ перев≥дн≥ (трати) ≥ прост≥ вексел≥. јле в св≥тов≥й практиц≥ при наданн≥ кредиту по договору куп≥вл≥-продажу част≥ше застосовуютьс¤ перев≥дн≥ вексел≥.
≤ перев≥дн≥, ≥ прост≥ вексел≥ залишаютьс¤ д≥йсними, ≥ до них застосовуЇтьс¤ вексельне законодавство, ¤кщо вони не мають Увексельноњ м≥ткиФ, вказ≥вки м≥сц¤ платежу, дати ≥ м≥сц¤ складенн¤. ўо ж до строку платежу по вексел¤м, то вони можуть бути видан≥ з строком платежу по настанню або в визначений пер≥од часу в≥д настанн¤ визначеноњ под≥њ, ¤ка повинна статис¤, але час њњ настанн¤ може бути невизначеним.
р≥м того, в розвинутих крањнах передбаченн≥ ≥нш≥ строки за¤ви протесту, ¤кщо боржник в≥дказуЇтьс¤ повн≥стю чи частково оплатити вексель.
” в≥дношенн≥ векселем учасникам зовн≥шньоторгового договору потр≥бно також знати, що в б≥льшост≥ розвинутих крањнах (кр≥м ¬еликобритан≥њ, —Ўј ≥ Ўвец≥њ) встановлений гербовий зб≥р по вексел¤м, розм≥р ¤кого залежить в≥д суми вексел¤, але звичайно складаЇ незначну величину. ѕри сплат≥ цього податку, ¤к правило, на зворотн≥й сторон≥ вексел¤ наклеюЇтьс¤ марка, ¤ка тут ≥ погашаЇтьс¤.
√оловними особливост¤ми сучасного вексел¤ Ї те, що, по-перше, в≥н виписуЇтьс¤ ¤к абстрактно боргове зобов'¤занн¤, у ¤кому немаЇ будь-¤ких по¤снень щодо по¤ви грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережн≥сть ≥ обов'¤зков≥сть платежу у в≥дпов≥дност≥ з тими положенн¤ми, що м≥ст¤тьс¤ у вексел≥; по-третЇ, вексель виписуЇтьс¤ на пор≥вн¤но невеликий строк (формально в≥н може виписуватись у межах одного року, але фактично це робитьс¤ переважно на 1Ч3 м≥с¤ц≥); по-четверте, предметом вексельного зобов'¤занн¤ можуть бути лише грош≥, тобто суми кошт≥в у форм≥ нац≥ональноњ чи ≥ноземноњ валюти; по-п'¤те, виникнувши на основ≥ конкретноњ комерц≥йноњ угоди (контракту, договору), вексель з часом в≥докремлюЇтьс¤ в≥д нењ ≥ функц≥онуЇ ¤к самост≥йний догов≥р.
ѕоширенн¤ комерц≥йних вексел≥в у св≥й час послужило поштовхом дл¤ початку виписуванн¤ своњх власних вексел≥в банками. ¬ексел≥ банк≥в набули назви Ђбанкнотї або Ђбанк≥вських кредитних квитк≥вї. « часом виникла форма ф≥нансового вексел¤, за ¤ким не стоњть конкретна товарна угода ≥ ¤кий лише оформл¤Ї м≥жбанк≥вськ≥ боргов≥ в≥дносини.
¬ економ≥чно-розвинутих крањнах ≥снуЇ ще таке пон¤тт¤ ¤к комерц≥йн≥ папери Ц прост≥ вексел≥, ¤к≥ випускають достатньо в≥дом≥ компан≥њ та корпорац≥њ. як правило, комерц≥йн≥ папери ¤вл¤ють собою незабезпечен≥ ц≥нн≥ папери, тобто вони випускаютьс¤ без будь-¤кого забезпеченн¤ ≥з огл¤ду на в≥дом≥сть та добропор¤дну репутац≥ю ем≥тента. омерц≥йн≥ папери можуть випускатис¤ у р≥зн≥й форм≥ ≥ по сут≥ Ї простими вексел¤ми з обумовленим строком њх погашенн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д комерц≥йних вексел≥в, ¤к≥ звичайно видаютьс¤ покупцем на користь постачальника товар≥в, послуг, роб≥т, комерц≥йн≥ вексел≥ ¤вл¤ють собою ц≥нн≥ папери, що випускаютьс¤ не ст≥льки з метою засв≥дченн¤ заборгованост≥ за комерц≥йною угодою, ск≥льки з метою моб≥л≥зац≥њ кошт≥в, необх≥дних ем≥тенту. ” цьому випадку при придбанн≥ банк≥вських вексел≥в, маЇ м≥сце ≥нвестуванн¤ в ц≥нн≥ папери. «а своЇю суттю комерц≥йн≥ папери Ї близькими до незабезпечених обл≥гац≥й п≥дприЇмств.
ќсобливою формою вексел¤ стали казначейськ≥ вексел≥, що ф≥ксують зобов'¤занн¤ ур¤ду ≥ продаютьс¤ в≥д його ≥мен≥ банкам та ≥ншим кредитним установам ≥ корпорац≥¤м з метою отриманн¤ гот≥вки дл¤ покритт¤ поточного бюджетного деф≥циту. ѕрим≥ром, у —Ўј казначейський вексель, вперше випущений в об≥г ще в ≥929 роц≥, став найпоширен≥шим борговим зобов'¤занн¤м ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ц≥Їњ крањни. …ого попул¤рн≥сть викликана тим, що казначейськ≥ вексел≥, з одного боку, стали дл¤ ур¤ду —Ўј важливим засобом одержанн¤ додаткових ф≥нансових кошт≥в строком на 13, 26 ≥ 50 тижн≥в, це дозвол¤ло згладжувати шоков≥ в≥дхиленн¤ м≥ж надходженн¤ми ≥ видатками державного бюджету, а з ≥ншого Ч формують стаб≥льну базу курсовоњ вартост≥ вс≥х ≥нших ц≥нних папер≥в ≥ водночас принос¤ть њхн≥м власникам гарантований доход.
ќхоплюючи все нов≥ сфери господарського житт¤, вексель пост≥йно вдосконалювавс¤. ≤з простого боргового зобов'¤занн¤ в≥н нин≥ перетворивс¤ в ун≥версальний плат≥жний, розрахунковий ≥ кредитний документ, набув ус≥х властивостей ц≥нного папера, ¤кий став об'Їктом куп≥вл≥-продажу та короткострокового ≥нвестуванн¤ кап≥талу з метою отриманн¤ доходу, широко застосовуЇтьс¤ в комерц≥йн≥й ≥ банк≥вськ≥й практиц≥ та в м≥жнародних економ≥чних в≥дносинах. ѕроцес ун≥ф≥кац≥њ м≥жнародного ≥ вексельного законодавства, ¤ке базуЇтьс¤ на засадах ∆еневськоњ конвенц≥њ 1930 р., триваЇ ≥ в даний час на основ≥ м≥жнародного сп≥вроб≥тництва, що координуЇтьс¤ ом≥с≥Їю ќќЌ з прав м≥жнародноњ торг≥вл≥.
¬исновок
ќбТЇктивна необх≥дн≥сть легал≥зац≥њ практики комерц≥йного кредитуванн¤ обумовлена актив≥зац≥Їю формуванн¤ ринкових в≥дносин, демонопол≥зац≥Їю банк≥вськоњ справи. ¬ умовах розвитку приватного ≥ акц≥онерного п≥дприЇмництва, встановленн¤ пр¤мих звТ¤зк≥в м≥ж товаровиробниками на основ≥ догов≥рних ц≥н, вексельна форма розрахунк≥в найб≥льш адекватна ринков≥й конТюнктур≥. ¬она даЇ можлив≥сть резидентам ринку самост≥йно розпор¤джатис¤ тимчасово в≥льними ф≥нансовими ресурсами ≥ оперативно визначати необх≥дний вид плат≥жних засоб≥в.
«апровадженн¤ вексельного об≥гу в ц≥лому не зб≥льшуЇ масу плат≥жних засоб≥в оск≥льки, по-перше, в основ≥ кожного комерц≥йного вексел¤ лежить товарний кап≥тал, а ф≥нансового Ц грошовий кап≥тал, тобто границ≥ вексельного об≥гу обмежен≥ сумою реальних вартостей; по-друге, одним векселем можна погасити ц≥лий р¤д грошових зобовТ¤зань; по-третЇ, зм≥нюЇтьс¤ т≥льки структура грошових агрегат≥в, загальна маса грошей не зм≥нюЇтьс¤.
¬ексель аналог≥чно ¤к ≥ чеки Ц нев≥дТЇмн≥ елементи сучасноњ кредитноњ системи тому, що без них неможливо ефективно зд≥йснювати м≥жгосподарськ≥ розрахунки.
«апровадженн¤ та розвиток комерц≥йного кредиту Ї одним ≥з фактор≥в, що обумовлюють реальне товарне забезпеченн¤ грошей. ќск≥льки об≥г комерц≥йних вексел≥в обмежено сумою д≥йсно вироблених товарних вартостей, тод≥ ¤к випуск паперових грошей допускаЇ можлив≥сть незбалансованост≥ грошей з товарними масами. ¬насл≥док чого знижуЇтьс¤ варт≥сть паперових грошей. омерц≥йн≥ вексел≥ на в≥дм≥ну в≥д паперових грошей видаютьс¤ переважно п≥д товарн≥ потоки, а тому вони не можуть бути випущен≥ в об≥г у надлишков≥й к≥лькост≥. урс паперових грошей примусово назначаЇтьс¤ державою ≥, ¤к правило, завищений. ј тому обезц≥ненн¤ паперових грошей приховане ≥ про¤вл¤Їтьс¤ насамперед у рост≥ ц≥н та ≥нших ≥нфл¤ц≥йних тенденц≥¤х. Ќавпаки, курс кожного вексел¤ реальний ≥ складаЇтьс¤ п≥д впливом таких фактор≥в: загальногосподарськоњ та ринковоњ конТюнктури, контрагент≥в економ≥ки, попиту ≥ пропозиц≥њ кредитних ресурс≥в тощо. «ниженн¤ або втрата ном≥нальноњ вартост≥ одних вексел≥в не ч≥паЇ решти вексел≥в. “аким чином, вексельний об≥г б≥льш еластичний, н≥ж об≥г паперових грошей.
Ћ≥тература
1. Ѕольшакова ќ.ё. ¬ексельний об≥г в ”крањн≥: становленн¤ ≥ розвиток // ‘≥нанси ”крањни.- 2000. - є7. Ц с.119-127
2. ƒемк≥вський ј. ¬ексель, його форми та функц≥њ в ринков≥й економ≥ц≥ // Ѕанк≥вська справа. Ц 1996. - є5. Ц с.49-53
3. «олотарЄв ¬.—. –ынок ценных бумаг. Ц –остов-на-ƒону.: ‘еникс, 2000. Ц с.78-82
4. алина ј.¬. –ынок ценных бумаг. Ц .: ћј”ѕ, 1999. Ц с.59-73
5. ћельник ¬.ј. –инок ц≥нних папер≥в. Ц .: ¬≤–ј-–, 1998. Ц с.90
6. “оркановский ¬.—. –ынок ценных бумаг и его финансовые институты. Ц —.-ѕетербург.: јќ У омплектФ, 1994. Ц с.44-51
7. ’мыз ќ. ќсновные виды ценных бумаг // Ѕизнес. Ц 1996. - є7.- с.30-31
|
