ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: √енезис меркантилiзму /на укр. ¤зыке/
√енезис меркантилiзму /на укр. ¤зыке/
√енезис меркантил≥зму
ѕeршим про¤вом ≥дей буржуазноњ пол≥теконом≥њ став меркантил≥зм. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ в≥н зародивс¤ вже у XV ст., але широке розповсюдженн¤ отримав у XVII ст. √оловною передумовою генезису меркантил≥зму був розклад феодал≥зму та зародженн¤ кап≥тал≥зму. ¬иникненн¤ кап≥тал≥стичного способу виробництва у крањнах «ах≥дноњ ™вропи в≥днос¤ть до XVI ст. ƒо того в окремих м≥стах узбережж¤ —ередземного мор¤ можна було спостер≥гати лише де¤ке зародженн¤ кап≥тал≥стичних в≥дносин. ¬елике значенн¤ дл¤ формуванн¤ кап≥тал≥стичного способу виробництва мало перв≥сне нагромадженн¤ кап≥талу. ¬оно було пов'¤зане з найб≥льш грубими формами насильства: розоренн¤м др≥бних виробник≥в, поневоленн¤м колон≥й, работорг≥влею, державними позичками, податковою системою, протекц≥он≥змом. ÷≥ насильницьк≥ заходи проводилис¤ при активн≥й п≥дтримц≥ держави.
«начно прискорило розвиток кап≥тал≥стичного виробництва виникненн¤ св≥тового ринку. ѕочаток формуванн¤ останнього поклали велик≥ географ≥чн≥ в≥дкритт¤ XVЧXVI ст. ѕ≥сл¤ в≥дкритт¤ јмерики ≥ морського шл¤ху навколо јфрики почалос¤ небувале зростанн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ крањн «ах≥дноњ ™вропи. ƒр≥бне товарне виробництво не могло задовольнити зростаючий попит на промислов≥ вироби. Ќазр≥ла необх≥дн≥сть створенн¤ кап≥тал≥стичних п≥дприЇмств, ¤к≥ могли б поставл¤ти велик≥ парт≥њ товар≥в на експорт. «'¤вилис¤ велик≥ майстерн≥, що працювали п≥д контролем кап≥тал≥ст≥в (проста корпорац≥¤). «апроваджений розпод≥л прац≥ обумовив перетворенн¤ кап≥тал≥стичне орган≥зованих майстерень у мануфактури.
¬елику роль у виникненн≥ кап≥тал≥стичного виробництва в≥д≥грав торговий кап≥тал, ¤кий у пер≥од розкладу феодального способу виробництва був пан≥вною формою кап≥талу. —в≥това торг≥вл¤ призвела до зосередженн¤ величезних багатств у окремих ос≥б, перш за все, купц≥в ≥ монопольних торговельних компан≥й. “орговий кап≥тал п≥дпор¤дковував др≥бних виробник≥в ≥ одночасно сам проникав у сферу виробництва.
–азом з кап≥тал≥змом виникла ≥ розвивалас¤ буржуазна економ≥чна думка. –озклад феодального устрою, розвиток товарно-грошових в≥дносин, зародженн¤ кап≥тал≥стичного укладу зач≥пали ≥нтереси ус≥х верств населенн¤ ≥ надавали питанн¤м економ≥чного розвитку у пер≥од п≥знього феодал≥зму б≥льшого значенн¤. Ћ≥кв≥дац≥¤ монопол≥њ церкви у сфер≥ ≥деолог≥њ, зростанн¤ наукових знань створили спри¤тлив≥ умови дл¤ вивченн¤ ≥ узагальненн¤ ¤вищ економ≥чного житт¤. «'¤вилос¤ багато економ≥чноњ л≥тератури, що ставила своЇю головною метою визначенн¤ характеру та завдань економ≥чноњ пол≥тики.
ћеркантил≥зм ¤к перша теоретична розробка кап≥тал≥стичного способу виробництва виник на основ≥ узагальненн¤ досв≥ду перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу ≥ вир≥шував практичн≥ питанн¤ прискоренн¤ цього процесу. Ќамагаючись перебороти гостр≥ економ≥чн≥ суперечност≥, ¤к≥ породжував розклад феодальноњ системи, двор¤нський абсолютизм у ‘ранц≥њ, –ос≥њ та в ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи намагавс¤ форсувати торг≥влю ≥ промислов≥сть меркантил≥стськими методами, щоб усунути економ≥чну обмежен≥сть феодал≥зму шл¤хом розвитку мануфактурноњ промисловост≥.
ћеркантил≥зм в≥дображав ≥нтереси торговоњ буржуаз≥њ, ≥ саме тому √олланд≥¤, ¤ка у XVII ст. дос¤гла надзвичайного розкв≥ту та збагаченн¤, розвиваючи судноплавство, зовн≥шню торг≥влю та колон≥альну експанс≥ю, була проголошена ≥деалом меркантил≥зму. ћеркантил≥сти закликали вчитис¤ у √олланд≥њ ≥ поступово на цей шл¤х ставала јнгл≥¤, ‘ранц≥¤, ѕортугал≥¤, ≤спан≥¤.
ќтже, меркантил≥зм не був випадковим ¤вищем в ≥стор≥њ економ≥чноњ думки ™вропи. ¬≥н мав реальну базу, в≥дзначавс¤ практицизмом ≥ вир≥шував актуальн≥ проблеми свого часу.
ћисленн¤ меркантил≥ст≥в р≥зко в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д економ≥чних погл¤д≥в античного св≥ту. ер≥вним принципом останнього переважно був ар≥стотел≥вський под≥л господарства на економ≥ку ≥ хрематистику. ≈коном≥ка оц≥нювалась позитивно, а хрематистика вс≥л¤ко засуджувалас¤, або, у крайньому випадку, допускалас¤ ¤к неминуче лихо. ” центр≥ уваги меркантил≥ст≥в постаЇ саме хрематистика Ч Ђпородженн¤ї грошей грошима. ¬они шукають зв'¤зок м≥ж господарськими ¤вищами, але шукають його у тому вигл¤д≥, у ¤кому в≥н виступаЇ на поверхн≥ ¤вищ, у сфер≥ об≥гу. ≤ це було обумовлено особлив≥стю епохи, коли меркантил≥сти вступили на ≥сторичну арену.
ћеркантил≥зм належить до т≥Їњ епохи, коли кап≥тал≥стичне виробництво робило своњ перш≥ кроки ≥ не охоплювало ще всього народного господарства. ƒом≥нуючою сферою д≥¤льност≥ кап≥талу був товарний об≥г, у виробництв≥ панували ще феодальн≥ в≥дносини. ÷е дом≥нуванн¤ торгового кап≥талу позначилос¤ на теоретичних концепц≥¤х меркантил≥ст≥в.
ѕредметом досл≥дженн¤ у меркантил≥ст≥в Ї сфера об≥гу. Ќав≥ть сам терм≥н меркантил≥зм походить в≥д ≥тал≥йського слова Ђmercanteї Ч купець. ћетод досл≥дженн¤ меркантил≥ст≥в Ч зб≥р ≥ описанн¤ факт≥в, що спостер≥гаютьс¤, та часткова њх класиф≥кац≥¤, тобто метод в≥д конкретного до абстрактного, ¤кий Ї неминучим у пер≥од виникненн¤ науки. ќсновне завданн¤†Ч суто практичне Ч обгрунтувати меркантил≥стську економ≥чну пол≥тику. ќск≥льки буржуазна пол≥тична економ≥¤ знаходилас¤ у дит¤чому стан≥, у теоретичному план≥ меркантил≥зм був нерозвинутим. ћеркантил≥сти не дали ≥ не могли дати розгорнутоњ теор≥њ кап≥тал≥зму, не анал≥зували його закони ≥ категор≥њ, а трактували переважно питанн¤ економ≥чноњ пол≥тики ≥ вир≥шували њх конкретно, практично.
≈коном≥чна думка меркантил≥ст≥в не ¤вл¤Ї собою ц≥л≥сноњ системи, але њх погл¤ди можуть бути зведен≥ до таких основних положень. ѕо-перше, багатством Ї лише те, що може бути реал≥зоване ≥ д≥йсно реал≥зуЇтьс¤ у грошах; тобто воно у¤вл¤лос¤ ¤к нагромадженн¤ грошей. ѕо-друге, виробництво створюЇ лише передумови дл¤ утворенн¤ багатства, тому його необх≥дно вс≥л¤ко заохочувати ≥ розвивати. ѕо-третЇ, безпосередн≥м джерелом багатст-ва Ї сфера об≥гу, тобто сфера, де продукти перетворюютьс¤ у грош≥. ѕо-четверте, сфера об≥гу Ї водночас ≥ джерелом прибутку, що утворюЇтьс¤ завд¤ки продажу товар≥в по б≥льш висок≥й ц≥н≥, н≥ж ц≥на, за ¤кою вони купуютьс¤. √Ч√ Ч грош≥, що породжують грош≥,Ч таке розум≥нн¤ кап≥талу у меркантил≥ст≥в. ѕо-п'¤те, однак не вс¤кий об≥г Ї джерелом багатства. ќб≥г товар≥в усередин≥ крањни, на думку меркантил≥ст≥в, хоча ≥ збагачуЇ одних ос≥б за рахунок ≥нших, проте не зб≥льшуЇ ≥ не зменшуЇ загальноњ суми народного багатства. ƒжерелом багатства Ї лише зовн≥шн¤ торг≥вл¤. ѕо-шосте, зв≥дси загальний висновок Ч баланс у зовн≥шн≥й торг≥вл≥ повинен бути активним, тобто сл≥д менше купувати у ≥ноземц≥в ≥ б≥льше њм продавати. ѕроте необх≥дно в≥дзначити, що в питанн≥ розум≥нн¤ активного балансу ≥снувала велика розб≥жн≥сть погл¤д≥в ранн≥х та п≥зн≥х меркантил≥ст≥в.
ƒва етапи розвитку теор≥њ меркантил≥зму
ћеркантил≥стична пол≥тика ≥ теор≥¤ меркантил≥зму, що њњ обгрунтовуЇ, пройшли два етапи у своЇму розвитку. ÷е ранн≥й меркантил≥зм, ¤кий ћаркс назвав монетарною системою, ≥ розвинутий меркантил≥зм, котрий ћаркс характеризував ¤к власне меркантил≥зм або мануфактурну систему.
–анн≥й меркантил≥зм виник ще до великих географ≥чних в≥дкритт≥в. Ќайб≥льш в≥домими представниками цього напр¤му були ¬≥ль¤м —таффорд в јнгл≥њ та √аспар —каруфф≥ в ≤тал≥њ.
ƒл¤ раннього (монетарного) меркантил≥зму характерною Ї теор≥¤ грошового балансу. ÷¤ теор≥¤ ставила два завданн¤: по-перше, залучити ¤комога б≥льше грошей з-за кордону; по-друге, зберегти грош≥ у дан≥й крањн≥. «в≥дси вит≥кала вимога меншого витрачанн¤ грошей ≥ б≥льшого њх нагромадженн¤, з одного боку, ≥ заборона њх вивезенн¤ Ч з ≥ншого. јдекватною була ≥ економ≥чна пол≥тика того часу, ¤ка ставила своЇю метою будь-¤кими заходами утримувати грош≥ у крањн≥, купувати ¤комога менше ≥ноземних товар≥в. «б≥льшенн¤ маси золота та ср≥бла ур¤ди крањн «ах≥дноњ ™вропи намагалис¤ дос¤гнути шл¤хом безпосереднього регулюванн¤ руху грошей. «аборон¤лос¤ вивозити благородн≥ метали за кордон, купц≥в-експортер≥в зобов'¤зували частину виручки в≥д проданих за кордоном товар≥в привозити гот≥вкою, ≥ноземних купц≥в змушували вс≥ грош≥, отриман≥ в≥д продажу своњх товар≥в, витрачати на придбанн¤ товар≥в м≥сцевого виробництва.
ћонетарний меркантил≥зм був ще прим≥тивною формою власне меркантил≥зму. ’арактерною дл¤ XVI ст. ≥ ор≥Їнтованою на заборону вивезенн¤ грошей, обмеженн¤ ≥мпорту, посиленн¤ видобутку золота та ср≥бла, встановленн¤ високих мит на ввезенн¤ товар≥в, зниженн¤ позичкового проценту†Ч такою була економ≥чна пол≥тика. “ак≥ заборони неодноразово впроваджувалис¤ в ≤спан≥њ XVI ст., але не дали оч≥куваних результат≥в. ћонетаризм ви¤вивс¤ економ≥чно безпл≥дним, на ньому позначавс¤ ще вплив натурального господарства, м≥ськоњ регламентац≥њ торг≥вл≥ та грошового об≥гу, що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на замкнен≥сть економ≥ки кожного м≥ста.
“ака пол≥тика стримувала розвиток зовн≥шньоторговельних оборот≥в. «≥ зростанн¤м кап≥тал≥стичних форм господарства ≥ розширенн¤м зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ставала очевидною недоц≥льн≥сть пол≥тики, ¤ка визначала за мету утримуванн¤ грошей в об≥гу.
” друг≥й половин≥ XVI ст. система монетарного меркантил≥зму зм≥нюЇтьс¤ меркантильною або мануфактурною, що дос¤гла свого розкв≥ту у XVII†ст. ќсновними представниками њњ були “омас ћен у јнгл≥њ, јнтуан ћонкретьЇн у ‘ранц≥њ, јнтон≥о —ерра та ƒженовез≥ в ≤тал≥њ. ¬иникла власне система меркантил≥зму, дл¤ ¤коњ характерною Ї теор≥¤ торгового балансу. ѕ≥зн≥ меркантил≥сти центр ваги перенесли з≥ сфери грошового об≥гу у сферу товарного об≥гу. ¬они ставили завданн¤м скасуванн¤ заборони вивозу грошей, обмежень ≥мпорту ≥ноземних товар≥в; форсуванн¤ експорту нац≥ональноњ продукц≥њ, перш за все промисловоњ; завоюванн¤ ринк≥в, у тому числ≥ колон≥альних, ≥ активного торгового сальдо, тобто перевищенн¤ вартост≥ вивезених з крањни товар≥в над варт≥стю товар≥в, ввезених до крањни. « ц≥Їю метою заохочувавс¤ розвиток промисловост≥, що виробл¤ла товари на експорт, розширювалос¤ судноплавство. Ќа перший план висувалас¤ пол≥тика протекц≥он≥зму, ¤ка розгл¤далас¤ ¤к кращий зас≥б дл¤ забезпеченн¤ б≥льш ≥нтенсивного розвитку експорту. ƒержава проводить систему митних заход≥в: ≥ноземн≥ товари, що конкурують з в≥тчизн¤ними, а також вив≥з сировини, ¤ка може бути перероблена в середин≥ крањни, оподатковуютьс¤ високим митом. ј на де¤к≥ в≥тчизн¤н≥ товари, навпаки, встановлюютьс¤ заохочувальн≥ прем≥њ за експорт.
јле у головному ≥ ранн≥, ≥ п≥зн≥ меркантил≥сти Їдин≥ Ч основою основ вс≥Їњ системи њх погл¤д≥в було у¤вленн¤, що Їдиним справжн≥м багатством крањни Ї грош≥. ¬≥дпов≥дно до цього вс≥ меркантил≥сти виступають на захист максимального нагромадженн¤ грошей. ќсновна в≥дм≥нн≥сть пол¤гала у р≥зному трактуванн≥ активного балансу.
–анн≥ меркантил≥сти дивл¤тьс¤ на грош≥ очима збирача скарб≥в, ¤кий знаЇ, що будь-¤ка куп≥вл¤ зменшуЇ њх, а будь-¤кий продаж Ч зб≥льшуЇ. ѕ≥зн≥ ж меркантил≥сти п≥дход¤ть до грошей ¤к кап≥тал≥сти, ¤к≥ розум≥ють, що грош≥ Ђпороджуютьї грош≥ ≥ дл¤ цього вони повинн≥ бути не в спокоњ, а в рус≥, њх пост≥йно необх≥дно пускати в оборот, щоб отримувати ще б≥льше грошей. «в≥дси ≥ р≥зне трактуванн¤ загальноњ дл¤ ус≥х меркантил≥ст≥в формули: менше купувати ≥ б≥льше продавати. –анн≥ меркантил≥сти наголошують на перш≥й частин≥ формули ≥ при цьому трактують њњ абсолютно: потр≥б-но вс≥л¤ко утримуватис¤ в≥д покупок. ѕ≥зн≥ ж Ч трактують цю ж формулу в≥дносно: можна купувати багато, але сума продаж≥в повинна завжди перевищувати суму покупок.
ќчевидною ≥стиною дл¤ теоретик≥в обох етап≥в меркантил≥зму була необх≥дн≥сть впливу державноњ влади ≥ нав≥ть оп≥ки њњ над господарським житт¤м. ¬≥дм≥нн≥сть пол¤гаЇ лише у р≥зному розум≥нн≥ конкретних форм цього втручанн¤, у тому, ¤к зробити його найб≥льш доц≥льним.
ћеркантил≥зм набув розвитку, перш за все, в јнгл≥њ, пот≥м у ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ та ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ” кожн≥й крањн≥ пол≥тика меркантил≥зму мала своњ особливост≥.
јнгл≥йський меркантил≥зм
Ќайб≥льш розвинутим ≥ типовим був англ≥йський меркантил≥зм. ўе у XVЧXVI ст. видавалис¤ Ђзакони про витрачанн¤ї, ¤к≥ зобов'¤зували ≥ноземних купц≥в витрачати виручку за своњ товари на куп≥влю англ≥йських. ѕо¤снювалос¤ це тим, що јнгл≥¤ у XVIЧXVII ст. значно просунулас¤ вперед в економ≥чному розвитков≥ ≥ два стор≥чч¤ (1651Ч1849) меркантил≥зм був оф≥ц≥йною пол≥тикою держави (д≥¤в Ќав≥гац≥йний акт ромвел¤).
≤з представник≥в раннього меркантил≥зму в јнгл≥њ сл≥д назвати ¬.†—таффорда (1554Ч1612), ¤кий у 1581 роц≥ надрукував п≥д ≥н≥ц≥алами ЂW.†5.ї тв≥р Ђ—тислий виклад де¤ких скарг наших сп≥вв≥тчизник≥вї. “в≥р був написаний у форм≥ розмови м≥ж лицарем, фермером, рем≥сником, купцем та доктором богословТ¤.
—таффорд ви¤вл¤Ї найб≥льш правильне дл¤ того часу розум≥нн¤ зв'¤зку м≥ж варт≥стю грошей ≥ варт≥стю товар≥в. —аме у по¤в≥ неповноц≥нних монет, у псуванн≥ монет корол¤ми (що практикувалос¤ у зв'¤зку з≥ зростаючою потребою у коштах) в≥н вбачаЇ причину подорожчанн¤ товар≥в. ѕсуванн¤ монет, на думку —таффорда, маЇ дво¤к≥ насл≥дки: 1) дороговизну; 2)†втечу (в≥дт≥к) з крањни повноц≥нних монет.
” цьому твор≥ доводилас¤ шк≥длив≥сть вивезенн¤ монет за кордон, бо, зрештою, зростають ц≥ни ≥ пог≥ршуЇтьс¤ становище народу. јле грош≥ Ї т≥льки засобом об≥гу. ¬се залежить в≥д того, ¤к обм≥нювати на них товари. ƒержава, вважаЇ —таффорд, повинна видати закон, щоб жоден з сирих продукт≥в не вивозивс¤ за кордон необробленим, так ¤к вив≥з сирих матер≥ал≥в веде т≥льки до зворотного ввозу њх в обробленому вигл¤д≥, що дл¤ крањни Ї дуже невиг≥дним. —таффорд пропонував заборонити ввезенн¤ предмет≥в розкош≥ та де¤ких ≥нших товар≥в, регламентувати торг≥влю, обмежити вив≥з монети, розширити суконне виробництво.
Ќайвидатн≥шим представником меркантил≥зму в јнгл≥њ у його найб≥льш розвинутому вигл¤д≥ Ї “омас ћен (1571Ч1641), ¤кий вважаЇтьс¤ автором теор≥њ торгового балансу. ћен був купцем ≥ одним з директор≥в ќст-≤ндськоњ компан≥њ. ” своњх роботах: памфлет≥ Ђ–оздуми про торг≥влю јнгл≥њ з ќст-≤нд≥Їюї (1621), а п≥зн≥ше Ђ—карб јнгл≥њ у зовн≥шн≥й торг≥вл≥, або Ѕаланс зовн≥шньоњ торг≥вл≥ї (1664) в≥н спростовуЇ монетаризм ≥ обгрунтовуЇ теор≥ю торгового балансу.
ћен висловлюЇтьс¤ проти заборони вивозу грошей, тому що, на його думку, грош≥ принос¤ть багатство т≥льки перебуваючи в оборот≥. ¬≥н стверджуЇ, що значенн¤ грошей в об≥гу можна пор≥вн¤ти ≥з значенн¤м зерна у процес≥ землеробського виробництва. —проби утримати у крањн≥ ¤комога б≥льше золота та ср≥бла за допомогою державних заход≥в пригн≥чують свободу купц¤ розпор¤джатис¤ своњми гр≥шми ≥ завдають т≥льки шкоди. « точки зору ћена, Їдиним в≥рним засобом зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей у крањн≥ Ї спри¤тливий торговий баланс.
“орговий баланс з окремими крањнами, доводив ћен, складаЇтьс¤ по-р≥зному. ƒе¤к≥ крањни б≥льше купують в јнгл≥њ, н≥ж продають њй, ≥нш≥, навпаки, б≥льше ввоз¤ть в јнгл≥ю, н≥ж вивоз¤ть з нењ. “≥льки за умови, що торг≥вл¤ не буде п≥ддаватис¤ утискам, вона отримаЇ найб≥льший розвиток, а тим самим буде дос¤гнута основна мета Ч зб≥льшенн¤ запас≥в золота та ср≥бла. “аким чином, ћен вир≥шував завданн¤ залученн¤ максимальноњ к≥лькост≥ грошей зовс≥м ≥накше, н≥ж прихильники пол≥тики грошового балансу. ¬везенн¤ та вивезенн¤ грошей, за ћеном, знаходитьс¤ у залежност≥ в≥д стану зовн≥шньоњ торг≥вл≥. якщо вив≥з перевищуЇ вв≥з, тобто, ¤кщо крањна маЇ активний торговий баланс, р≥зниц¤ повинна бути перекрита гр≥шми. Ђ√рош≥, ¤к≥ привоз¤тьс¤ у крањну за балансом нашоњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥,Ч це Їдин≥ грош≥, ¤к≥ у нас залишаютьс¤ ≥ ¤кими ми збагачуЇмос¤ї, Ч наголошував в≥н.
„≥тко формулюЇ ћен теор≥ю торгового балансу. Ђ«вичайний зас≥б дл¤ зб≥льшенн¤ нашого багатства ≥ наших скарб≥в,Ч говорить ћен,Ч Ї ≥ноземна торг≥вл¤, у ¤к≥й ми завжди повинн≥ дотримуватис¤ того правила, щоб щор≥чно продавати ≥ноземц¤м своњх товар≥в на б≥льшу суму, н≥ж ми споживаЇмо њхн≥х товар≥вї.
ћен Ч противник вс≥л¤ких заход≥в, що притискують експортну торг≥влю, в≥н вимагаЇ нав≥ть скороченн¤ мит на товари, що вивоз¤тьс¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ранн≥х меркантил≥ст≥в, ¤к≥ ратували за висок≥ ц≥ни, ћен Ч прихильник низьких ц≥н, що полегшуЇ конкуренц≥ю на зовн≥шньому ринку. јле, насл≥дуючи ранн≥х меркантил≥ст≥в, в≥н вказуЇ на необх≥дн≥сть використанн¤ повноц≥нних грошей дл¤ об≥гу, повторюючи вже в≥доме положенн¤ —таффорда: зниженн¤ ц≥нност≥ грошей викликаЇ п≥двищенн¤ ц≥ни товар≥в. ћен ч≥тко розр≥зн¤в пон¤тт¤ грошей, багатства ≥ дорогоц≥нних метал≥в. ѕ≥д багатством ћен розум≥в не т≥льки дорогоц≥нн≥ метали, а й землю, ≥нш≥ дари природи. ажучи про грош≥, в≥н п≥дкреслював њх роль ¤к зас≥б дос¤гненн¤ певноњ мети Ч залучити до крањни через зовн≥шню торг≥влю б≥льше дорогоц≥нних метал≥в.
ћен Ї прихильником розвитку в≥тчизн¤ноњ промисловост≥ ≥, под≥бно —таффорду, вимагаЇ зам≥ни експорту сировини експортом готових вироб≥в. ¬≥н вважаЇ досить суттЇвим також розвиток транзитноњ торг≥вл≥, оск≥льки вона, на його думку, також приносить багатство. ќсобливо п≥дкреслював ћен значенн¤ судноплавства ≥ необх≥дн≥сть прагнути того, щоб англ≥йц≥ вивозили своњ товари виключно на англ≥йських суднах.
ћеркантил≥стськ≥ погл¤ди розвивав ≥ син торговц¤ —амуњл ‘ортрей (1622Ч1681), автор роботи Ђ¬игода та благополучч¤ јнгл≥њ, що пол¤гаЇ у зб≥льшенн≥ запас≥в та розширенн≥ торг≥вл≥ цього орол≥встваї. « метою стимулюванн¤ розвитку промисловост≥ в≥н вимагаЇ обкладенн¤ ≥ноземних товар≥в високим митом, в результат≥ чого ц≥ни на товари, що завоз¤тьс¤ в јнгл≥ю зростатимуть, а це, у свою чергу, викличе розширенн¤ збуту товар≥в в≥тчизн¤ного виробництва.
оли меркантил≥зм ¤к пол≥тика розкладавс¤, на його захист виступив видатний економ≥ст ƒжеймс —тюарт (1712Ч1781). ¬≥н поставив за мету в≥дсто¤ти меркантил≥стську концепц≥ю у XVIII ст., коли вже утворилас¤ теор≥¤ трудовоњ вартост≥. ” 1767 р. в≥н видаЇ книгу Ђƒосл≥дженн¤ про принципи пол≥тичноњ економ≥њї, у ¤к≥й не т≥льки викладаЇ принципи меркантил≥зму, але й робить серйозний крок вперед в економ≥чн≥й науц≥. —тюарт не под≥л¤Ї ≥люз≥й меркантил≥ст≥в, буц≥мто багатство створюЇтьс¤ шл¤хом продажу окремими кап≥тал≥стами товар≥в за ц≥ною вищою за варт≥сть. ¬≥н розр≥зн¤Ї Ђпозитивний прибутокї, що залежить в≥д продуктивност≥ прац≥, ≥ Ђв≥дносний прибутокї, що Ї результатом обм≥ну в м≥жнародн≥й торг≥вл≥. «а його словами, т≥льки позитивний прибуток викликаЇ зростанн¤ сусп≥льного багатства.
—л≥д також в≥дзначити, що —тюарт критикував к≥льк≥сну теор≥ю грошей ≥ визнавав необх≥дн≥сть певноњ к≥лькост≥ грошей дл¤ об≥гу.
‘ранцузький меркантил≥зм
” ‘ранц≥њ меркантил≥зм також в≥д≥грав важливу роль в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ абсолютизму, особливо у XVII ст., хоча буржуаз≥¤ тут була слабшою, н≥ж у јнгл≥њ, а абсолютизм був двор¤нською диктатурою.
ѕол≥тику меркантил≥зму вз¤в на озброЇнн¤ вже √енр≥х IV, вс≥л¤ко стимулюючи торг≥влю. ¬≥н уклав у 1606Ч1607 рр. р¤д угод з ≥ноземними державами, в≥дмовивс¤ в≥д прав корони на ст¤гнене майно ≥ноземних купц≥в, спри¤в колон≥зац≥њ анади, заборонив ввезенн¤ текстильних товар≥в ≥ вив≥з ц≥нноњ сировини Ч шовку, вовни. ” крањн≥ за допомогою прив≥лењв та субсид≥й насаджувалос¤ мануфактурне виробництво.
јле ще б≥льшого розмаху пол≥тика меркантил≥зму зазнала при Ћюдов≥ку XIV, завд¤ки старанн¤м м≥н≥стра ольбера у 1661Ч1683 рр. ќстанн≥й вважав, що могутн≥сть держави визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю грошей у њњ розпор¤дженн≥, а њх може дати т≥льки торг≥вл¤.
Ќайб≥льш в≥домим представником теоретичноњ школи меркантил≥зму у ‘ранц≥њ Ї јнтуан ћонкретьЇн де ¬аттев≥ль (1575Ч1621). ” 1615 р. в≥н опубл≥кував працю Ђ«акони сусп≥льного господарстваї (Ђ“рактат пол≥тичн≥й економ≥њї), ¤ку присв¤тив королю ≥ матер≥-королев≥. —аме у цьому твор≥ вперше вжито терм≥н Ђпол≥тична економ≥¤ї, що дав назву ц≥л≥й науц≥.
≈коном≥чн≥ погл¤ди ћонкретьЇна знаход¤тьс¤ на меж≥ раннього та п≥знього меркантил≥зму, що ц≥лком в≥дпов≥дало економ≥чному ≥ пол≥тичному стану ‘ранц≥њ того пер≥оду. –ел≥г≥йн≥ в≥йни проти альб≥гонц≥в спустошили п≥вденно-французьк≥ м≥ста, а гугенотська м≥жусобиц¤ розладнала всю французьку економ≥ку. Ќа той час јнгл≥¤ вже почала значно випереджати ‘ранц≥ю в економ≥чному розвитку.
ћонкретьЇн ставить за мету ви¤вити заходи, використанн¤ ¤ких дозволило б п≥днести народне господарство ‘ранц≥њ. ƒл¤ цього в≥н вважаЇ за доц≥льне використати досв≥д јнгл≥њ. ƒосить детально зупин¤Їтьс¤ ћонкретьЇн на питанн¤х розвитку мануфактур, займаЇтьс¤ питанн¤ми торг≥вл≥, мореплавства, рекомендуЇ р¤д заход≥в дл¤ п≥днесенн¤ промисловост≥, великого значенн¤ надаЇ профес≥йному навчанню.
«а своњми погл¤дами ћонкретьЇн Ї гар¤чим захисником третього стану, при цьому найб≥льш важливою його частиною вважаЇ торговц≥в. Ђ упц≥,Ч наголошуЇ в≥н,Ч надзвичайно корисн≥ держав≥ї. ≤ хоча вимагаЇ заохоченн¤ вс≥л¤кого роду ремесел, проте розвиток промисловост≥ дл¤ нього Ї самоц≥ллю. ћету вс≥х ремесел в≥н вбачаЇ в торг≥вл≥. Ђ‘≥лософи кажуть, що мета Ї причина вс≥х причин; ≥ торг≥вл¤ Ї певним чином головна ц≥ль р≥зних ремеселї, Ч вказуЇ ћонкретьЇн. ƒл¤ могутност≥ держави потр≥бне золото, а самим над≥йним способом його придбанн¤ Ї зовн≥шн¤ торг≥вл¤.
ћонкретьЇн св≥домо протиставл¤Ї ≥нтереси ‘ранц≥њ ≥нтересам ≥нших крањн, засуджуЇ пол≥тику ‘ранц≥њ за те, що вона надаЇ б≥льшу свободу ≥ незалежн≥сть торговц¤м ≥нших крањн. ѕри цьому в≥н досить своЇр≥дно використовуЇ меркантильну теор≥ю прибутку, перетворюючи њњ на зброю проти ≥ноземних купц≥в. ” торг≥вл≥, на його думку, виграш одного Ї втратою дл¤ ≥ншого. јле в умовах внутр≥шньоњ торг≥вл≥ виграють ≥ програють окрем≥ учасники обороту, крањна ж в ц≥лому н≥чого не втратить ≥ не придбаЇ. ¬ умовах зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ≥ноземн≥ купц≥ Ї свого роду насосом ≥, отримуючи прибуток, вони висмоктують багатство крањни, з ¤кою торгують.
÷≥каво в≥дзначити, що ћонкретьЇн розр≥зн¤Ї пон¤тт¤ грош≥ ≥ багатство, вважаючи, що достаток золота створюЇ лише передумови дл¤ багатства ≥ благополучч¤ крањни, але не робить њњ багатою ≥ усп≥шною. ѕершочергове значенн¤ в≥н прид≥л¤Ї Ђприродному багатствуї (хл≥б, с≥ль, вино ≥ т. ≥н.). ћонкретьЇн у зв'¤зку у цим пише: ЂЌе на¤вн≥сть золота та ср≥бла, не к≥льк≥сть перл≥в та алмаз≥в робить державу багатою, а на¤вн≥сть предмет≥в, необх≥дних дл¤ житт¤ ≥ од¤гу: у кого њх б≥льше, у того б≥льший достатокї.
ћонкретьЇн р≥зко виступаЇ проти розкош≥, вважаючи њњ одн≥Їю з причин, що призводить до в≥дтоку золота з крањни. Ђ–озк≥ш,Ч говорить в≥н,†Ч дл¤ держави чума ≥ рокове розоренн¤; завд¤ки шовку до “урц≥њ та ≤спан≥њ в≥дпливаЇ наше золотої.
ћонкретьЇн вид≥л¤Їтьс¤ ≥з загальноњ маси меркантил≥ст≥в тим, що його увагу привертало становище народу, особливо сел¤нства, про ¤ке в≥н говорить з великим сп≥вчутт¤м ≥ вважаЇ, що держава повинна турбуватис¤ про нього.
ћеркантил≥зм в ≤тал≥њ
ƒл¤ практичного меркантил≥зму в ≤тал≥њ не було пол≥тичних ≥ еконо- м≥чних умов. ѕ≥сл¤ великих географ≥чних в≥дкритт≥в за умов збереженн¤ пол≥тичноњ роздробленост≥ став неминучим њњ економ≥чний занепад. ” силу зовн≥шньоторговельних умов, що зм≥нилис¤, нагромаджен≥ торг≥влею у XVI ст. кап≥тали посилено перетворювалис¤ у позичков≥, розвивалас¤ д≥¤льн≥сть банк≥в. —аме цей факт обумовив ≥нтереси перших ≥тал≥йських меркантил≥ст≥в, ¤к≥ особливу увагу прид≥л¤ли питанн¤м грошового об≥гу ≥ кредиту.
√аспар —каруфф≥ (1519Ч1584), будучи профес≥йним банк≥ром, написав у 1582 роц≥ Ђ–оздуми про монету ≥ справжню пропорц≥йн≥сть м≥ж золотом ≥ ср≥бломї, де розвивав ≥дењ, близьк≥ до монетаризму. —каруфф≥ запропонував гранд≥озний на той час проект скликанн¤ загальноЇвропейськоњ конференц≥њ п≥д кер≥вництвом папи або ≥мператора з метою налагодити грошовий об≥г у м≥жнародному масштаб≥. ” р≥зних крањнах, а ≥нод≥ й у р≥зних рег≥онах в межах крањни, ≥снували р≥зн≥ грошов≥ системи, що звичайно ускладнювало розрахунки ≥ перекази грошей з одного м≥сц¤ в друге. —каруфф≥ запропонував встановити Їдину загальноЇвропейську грошову систему, визнати золото та ср≥бло валютними металами, прир≥вн¤ти одну вагову частину золота до 12 вагових частин ср≥бла. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших монета-рист≥в рекомендував л≥кв≥дувати нац≥ональн≥ бар'Їри, що обмежують об≥г; золото ≥ ср≥бло трактував ¤к звичайн≥ товари.
÷ей проект п≥дтримуЇ ≥ розробл¤Ї флорент≥йський банк≥р-економ≥ст Ѕернардо ƒаванцат≥ (1529Ч1606), ¤кий опубл≥кував у 1582 роц≥ книгу Ђ„итанн¤ про монетуї. ƒаванцат≥ був прихильником б≥метал≥зму, засуджував хаос у грошовому об≥гу, пропонував повернутис¤ до в≥льноњ чеканки монет та об≥гу злитк≥в.
≤з ≥тал≥йських теоретик≥в б≥льш зр≥лого меркантил≥зму можна назвати јнтон≥о —ерра (XVIЧXVII ст.), в≥домого ¤к автора Ђ—тислого трактату про причини, ¤к≥ можуть привести до достатку золота ≥ ср≥бла у крањнах, що не мають копаленьї. —ерра в≥дкидаЇ концепц≥ю монетаризму ≥ дотримуЇтьс¤ теор≥њ Ђторгового балансуї. «асуджуЇ заборону вивозу грошей ≥ регламенти њх об≥гу, втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤. як приклад наводив ¬енец≥ю, ¤ка маЇ достатньо грошей завд¤ки тому, що розвиваЇ свою промислов≥сть, веде широку торг≥влю. Ќа¤вн≥сть грошей у держав≥, що не маЇ копалень, за —еррою, ставилас¤ у залежн≥сть в≥д розвитку ремесла, працелюбства та винах≥дливост≥ населенн¤, розмаху торг≥вл≥, пол≥тики ур¤ду.
—еред ≥тал≥йських меркантил≥ст≥в сл≥д також назвати јнтон≥о ƒженовез≥ (1712Ч1769), котрий тривалий час займав кафедру у Ќеапол≥танському ун≥верситет≥. Ќа думку ƒженовез≥, вз≥рцем правильноњ торговельноњ пол≥тики Ї зовн≥шньоторговельн≥ заходи јнгл≥њ. ” своњх ЂЋекц≥¤х про комерц≥ю ≥ цив≥льну економ≥куї в≥н детально анал≥зуЇ теор≥ю торгового балансу. Ќе- можливо допускати такий вив≥з товар≥в, котрий послабив би в≥тчизн¤ну промислов≥сть ≥ такий вв≥з, котрий наносить збитки в≥тчизн¤ним ремеслам, вважаЇ ƒженовез≥.
Ѕагатство, на його думку, робл¤ть не грош≥ сам≥ по соб≥, а правильно орган≥зована за њх допомогою зовн≥шн¤ торг≥вл¤. Ќадлишок грошей сам по соб≥ не може принести крањн≥ користь. ¬они повинн≥ бути на¤вними у к≥лькост≥, необх≥дн≥й дл¤ обслуговуванн¤ торг≥вл≥.
≤дењ меркантил≥зму у т≥й чи ≥нш≥й форм≥ позначалис¤ на формуванн≥ та розвитку економ≥чноњ пол≥тики ≤спан≥њ, Ќ≥меччини, јвстр≥њ та ≥нших крањн ¤к «ах≥дноњ, так ≥ —х≥дноњ ™вропи.
ћеркантил≥зм (особливо на другому етап≥ свого розвитку) мав ≥сторично прогресивний характер. «наченн¤ теор≥њ Ђторгового балансуї пол¤гало у тому, що вона давала б≥льш зр≥ле та ефективне вир≥шенн¤ економ≥чних проблем пер≥оду перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу та мануфактурного кап≥тал≥зму. јктивне сальдо Ђторгового балансуї д≥йсно було важливим джерелом збагаченн¤ буржуаз≥њ, до того ж, пост≥йним ≥ над≥йним, не пов'¤заним з випадковост¤ми пол≥тичного житт¤ та адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥. ÷е значить, що п≥зн≥ меркантил≥сти, в≥дкривши одне з важливих джерел нагромадженн¤ кап≥талу, правильно розум≥ли економ≥чн≥ завданн¤ своЇњ епохи, оск≥льки час промислових переворот≥в ще не прийшов.
¬исновки
¬изначне м≥сце в ≥стор≥њ пол≥тичноњ економ≥њ зайн¤ло вченн¤ меркантил≥ст≥в. ¬оно зародилось у XVIЧXVII ст. у крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ¬иражаючи ≥нтереси торговоњ буржуаз≥њ, це вченн¤ було спр¤моване проти феодал≥зму. ” меркантил≥ст≥в об'Їктом досл≥джень був об≥г, зокрема багато уваги прид≥л¤лос¤ зовн≥шн≥й торг≥вл≥. —аме об≥г вважавс¤ т≥Їю сферою, де створюЇтьс¤ багатство. «агалом же у меркантил≥ст≥в переважав поверховий опис ¤вищ процесу об≥гу. ¬они не створили науковоњ системи. . ћаркс зазначав, що справжн¤ наука сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ починаЇтьс¤ лише з того часу, коли теоретичне досл≥дженн¤ переходить в≥д процесу об≥гу до виробництва.
ѕеренесенн¤ анал≥зу ≥з сфери об≥гу у виробництво стало початком економ≥чноњ науки, що пов'¤зано з≥ становленн¤м кап≥тал≥стичного ладу. —аме його розвиток зумовив занепад меркантил≥зму ≥ виникненн¤ класичноњ буржуазноњ економ≥чноњ науки.
Ћ≥тература
орн≥йчук ¬.≤., “атаренко ѕ.¬. ≤стор≥¤ економ≥чноњ думки. .: Ќаукова думка, 1996. Ч 456 с.
Ќ≥коленко ё.¬., ƒемк≥вський ј.¬., ‘ещенко ¬.¬. та ≥н. ќснови економ≥чноњ теор≥њ. Ч .: Ћиб≥дь, 1994. Ч 214 с.
|
