ј
Ѕ ¬
√ ƒ
≈ ∆
« »
Ћ
ћ Ќ
ќ ѕ
– —
“ ”
‘ ’
÷ „
Ў Ё
ё я
–еферат: јнализ и формирование организационных структур
јнализ и формирование организационных структур
≤ндекс групи 26897-ћЅ—-1
ѕ.≤.Ѕ. студента ƒаниловський ¬адим Ћеон≥дович
ƒомашн¤ адреса 284019, м.≤вано-‘ранк≥вськ, вул. ƒовга, 47, кв.75
Ќазва орган≥зац≥њ “зќ¬ У≤нтеркомФ Ћ“ƒ посада менеджер в≥дд≥лу реал≥зац≥њ
онтрольна робота
з дисципл≥ни У ЅјЌ ≤¬—№ »… ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“ Ф
з спец≥альност≥ ЂЅанк≥вська ≥ страхова справаї
ѕ.≤.Ѕ. методиста ™мель¤нова “амара ≤ван≥вна
ѕЋјЌ.
1. Ѕанк≥вська пол≥тика, њњ значенн¤ у процес≥ стратег≥чного плануванн¤. 3
2. ”правл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю в банк≥вських установах. 5
3. ¬изначить коеф≥ц≥Їнт ROE дл¤ банку ЂЌароднийї 9
—писок використаноњ л≥тератури 9
1. Ѕанк≥вська пол≥тика, њњ значенн¤ у процес≥ стратег≥чного плануванн¤.
Ѕанк≥вська пол≥тика, що визначаЇ д≥њ на перспективу, виробл¤Їтьс¤ у процес≥ стратег≥чного плануванн¤, ¤ке ¤вл¤Ї собою найб≥льш в≥дпов≥дальну частину банк≥вського управл≥нн¤. —кладовими частинами банк≥вськоњ пол≥тики Ї:
кредитна пол≥тика;
депозитна пол≥тика;
≥нвестиц≥йна пол≥тика;
процентна пол≥тика.
ѕри формуванн≥ банк≥вськоњ пол≥тики велике значенн¤ маЇ визначенн¤ перспектив зм≥н к≥льк≥сних, ¤к≥сних ≥ соц≥альних показник≥в розвитку банку, обгрунтуванн¤ принцип≥в зд≥йсненн¤ його д≥¤льност≥, вид≥ленн¤ пр≥оритет≥в ≥ виб≥р метод≥в орган≥зац≥њ роботи. як зазначаЇ ≤.ƒ.ћамонова, Уза сучасних умов далеко не вс≥ новостворен≥ комерц≥йн≥ банки мають продуману пол≥тику своЇњ д≥¤льност≥. “ак, багато з них не виробили критер≥њв вибору кл≥Їнт≥в дл¤ кредитуванн¤, тобто, по сут≥, Уп≥дстроюютьс¤Ф п≥д вимоги кл≥Їнт≥в при орган≥зац≥њ кредитного процесуФ [1;43].
‘ормуванн¤ економ≥чно обгрунтованоњ банк≥вськоњ пол≥тики вимагаЇ розвТ¤зку трьох важливих питань:
орган≥зац≥йного;
економ≥чного;
≥нформац≥йного.
ќрган≥зац≥йне питанн¤ передбачаЇ визначенн¤ п≥дрозд≥лу, що займаЇтьс¤ плануванн¤м, починаючи з по¤ви важливоњ ≥дењ ≥ аж до њњ вт≥ленн¤ в конкретн≥ заходи й цифров≥ показники. ¬ банках високорозвинутих крањн з ринковою економ≥кою плануванн¤м займаютьс¤:
плановий в≥дд≥л, створений саме дл¤ цього;
тимчасовий колектив Ц так званий мозковий центр, створений дл¤ вир≥шенн¤ ¤коњсь певноњ проблеми. ƒо його складу вход¤ть творч≥ люди не з числа банк≥вських службовц≥в. ƒо такоњ роботи можуть бути залучен≥ вчен≥, юристи, ф≥нансисти (бухгалтери) п≥дприЇмств, орган≥зац≥й ≥ т.≥.
Ѕанк≥вська пол≥тика, ¤к ≥ стратег≥чне плануванн¤ в ц≥лому, грунтуЇтьс¤ на глибокому анал≥з≥ конТюнктури грошового ринку й можливост¤х самого банку.
¬ажливим елементом анал≥тичноњ роботи банку при формуванн≥ ним своЇњ пол≥тики Ї банк≥вський маркетинг, ¤кий передбачаЇ виконанн¤ наступних завдань:
анал≥з попиту й пропозиц≥њ на банк≥вськ≥ послуги в даному рег≥он≥, а також за його межами;
оц≥нка м≥сц¤ даного банку в задоволенн≥ ≥снючих потреб у банк≥вських послугах (кредитуванн¤, ≥нвестуванн¤, консультуванн¤, орган≥зац≥¤ безгот≥вкових розрахунк≥в, проведенн¤ л≥з≥нговиз операц≥й тощо);
пор≥вн¤нн¤ норм витрат на зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дних операц≥й р≥зними банками;
налагодженн¤ реклами.
Ућаркетинг передбачаЇ насамперед зТ¤суванн¤ кола реальних ≥ потенц≥йних кл≥Їнт≥в банку незалежно в≥д м≥сц¤ њхнього розташуванн¤. ¬ заруб≥жн≥й практиц≥ багато комерц≥йних банк≥в, створен≥ ¤к територ≥альн≥, згодом вийшли за меж≥ обслуговуваноњ територ≥њ, створивши ф≥л≥њ своњх банк≥в по вс≥й крањн≥Ф [1; 44]. ”сп≥шне застосуванн¤ маркетингу вимагаЇ доброго знанн¤ банком, ¤ких банк≥вських послуг потребують ф≥рми, розташован≥ на територ≥њ, ¤ку в≥н обслуговуЇ, к≥льк≥сн≥ параметри цих послуг, вимоги кл≥Їнт≥в до њх ¤кост≥. « ц≥Їю метою банк може проводити анкетуванн¤ своњх реальних ≥ потенц≥йних кл≥Їнт≥в. ¬ так≥й анкет≥ мають бути перерахован≥ види послуг, ¤ких потребувати кл≥Їнт.
¬одночас банк вивчаЇ своњ можливост≥ з огл¤ду на обс¤г ≥ структуру кредитних ресурс≥в, л≥кв≥дн≥сть балансу, р≥вень витрат на проведенн¤ в≥дпов≥дних операц≥й, техн≥чну оснащен≥сть банку, квал≥ф≥кац≥ю кадр≥в, Ќа п≥дстав≥ такого анал≥зу банк формуЇ пол≥тику щодо кожноњ сфери д≥¤льност≥ (кредитна, ≥нвестиц≥йна, розрахункова тощо). ѕри цьому обовТ¤зково враховуютьс¤ й можливост≥ банк≥в Ц конкурент≥в.
Ќеобх≥дними умовами усп≥ного проведенн¤ банк≥вського маркетингу Ї створенн¤ розгалуженоњ системи ≥нформац≥йноњ служби, висока техн≥чна оснащен≥сть, зокрема можлив≥сть застосуванн¤ електронно-обчислювальноњ техн≥ки у процес≥ анал≥зу й прогнозуванн¤ конТюнктури ринку, орган≥зац≥њ реклами.
2. ”правл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю в банк≥вських установах.
¬ажливим фактором, що впливаЇ на попит на той чи ≥нший банк≥вський актив Ї його л≥кв≥дн≥сть, Утобто наск≥льки швидко цей актив можна перетворити у гот≥вку без значних втрат його вартост≥Ф [2;140]. “ому одним з головних завдань, що стоњть перед вс¤ким банком, Ї забезпеченн¤ достатньоњ к≥лькост≥ гот≥вки, необх≥дноњ дл¤ виплати вкладникам у раз≥ в≥дпливу вклад≥в, тобто коли депозити втрачаютьс¤, бо вкладники вилучають своњ грош≥ ≥ вимагають отриманн¤ гот≥вки. Уўоб мати п≥д рукою достатню суму гот≥вки, банк повинен управл¤ти л≥кв≥дн≥стю. …ому потр≥бно дл¤ покритт¤ зобовТ¤зань вкладникам мати в≥дпов≥дну к≥льк≥сть л≥кв≥дних актив≥вФ [2;264].
Ќ.ƒ. Ѕ≥лостоцька зазначаЇ, що У повс¤кденна робота комерц≥йного банку по управл≥нню л≥кв≥дн≥стю спр¤мована на самозбереженн¤ банку, умовою ¤кого виступаЇ безупинне виконанн¤ зобовТ¤зань перед кл≥Їнтами. « орган≥зац≥йноњ точки зору вона передбачаЇдотриманн¤ сп≥вв≥дношень окремих груп ≥ статей пасив≥в ≥ актив≥в балансу, заф≥ксованих у певних показникахФ [1;88]. “ак≥ показники под≥л¤ють на внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥.
ƒо зовн≥шн≥х показник≥в належать т≥, що встановлюютьс¤ Ќац≥ональним банком. ¬они ¤вл¤ють собою форму державного управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю комерц≥йного банку. ¬нутр≥шн≥ показники визначають найб≥льш загальн≥ пропорц≥њ, необх≥дн≥ дл¤ забезпеченн¤ ф≥нансовоњ ст≥йкост≥ банку. Ќаприклад, показник поточноњ л≥кв≥дност≥ 4 розкриваЇ в≥дношенн¤ загальноњ суми л≥кв≥дних кошт≥в до зобовТ¤зань банку по рахунках до запитанн¤. якщо його значенн¤ дл¤ комерц≥йних банк≥в дор≥внюЇ 0,3, то це означаЇ, що 30 % актив≥в, що в≥дпов≥дають сум≥ залишк≥в рахунк≥в до запитанн¤, необх≥дно тримати в найб≥льш л≥кв≥дн≥й форм≥: залишк≥в грошей в касах банку, залишк≥в на його кореспондентських рахунках, обл≥гац≥й державних позик, виданих кредит≥в терм≥ном погашенн¤ до 1 м≥с¤ц¤ тощо. онкретна частка кожного з цих актив≥в в њх загальному обс¤з≥ визначаЇтьс¤ самим комерц≥йним банкуом, причому вона не може складатис¤ дов≥льно. ѕропорц≥њ окремих вид≥в л≥кв≥дних актив≥в встановлюютьс¤ комерц≥йним банком самост≥йно з урахуванн¤м традиц≥й, що склалис¤ й специф≥ки роботи, а також особливостей д≥¤льност≥ кл≥Їнтури. ÷≥ пропорц≥њ ф≥ксуютьс¤ в форм≥ внутр≥шн≥х показник≥в л≥кв≥дност≥ й служать ор≥Їнтиром в оперативн≥й робот≥ в≥дпов≥дних служб ≥ фах≥вц≥в банку.
ѕри робот≥ з управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю треба враховувати р≥зн≥ фактори, ¤к≥ можна умовно звести в чотири групи:
ј) випадков≥ й надзвичайн≥, що виникають у звТ¤зку з особливост¤ми д≥¤льност≥ кл≥Їнт≥в банку;
Ѕ) сезонн≥, що мають в≥дношенн¤ до виробництва ≥ переробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ;
¬) цикл≥чн≥, що в≥дбивають коливанн¤ д≥ловоњ активност≥;
√) довгостроков≥, спричинен≥ зрушенн¤ми у споживанн≥, ≥нвестиц≥йному процес≥, розвитком науково-техн≥чного прогресу.
¬с≥ ц≥ показники Ї своЇр≥дними обмежниками, що забезпечують в≥дпов≥дну спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ комерц≥йного банку; њх дотриманн¤ не Ї безпосередньою роботою банку. ÷≥льова функц≥¤ управл≥нн¤ банком визначаЇтьс¤ зм≥стом процесу Ц поза¤к банк ¤вл¤Ї собою комерц≥йне п≥дприЇмство, остаточно. ћетою його д≥¤льност≥ Ї здобутт¤ прибутку. ÷им забезпечуЇтьс¤ Усамозбереженн¤Ф банку ¤к установи, що функц≥онуЇ в ринковому середовищ≥.
ќсновою л≥кв≥дност≥ дл¤ комерц≥йного банку Ї забезпеченн¤ прибутковост≥ виробничоњ д≥¤льност≥ (виконуваних операц≥й). ¬одночас особливост≥ роботи банку ¤к установи, д≥¤льн≥сть ¤коњ грунтуЇтьс¤ на використанн≥ кошт≥в кл≥Їнт≥в, диктуЇ необх≥дн≥сть застосуванн¤ специф≥чних показник≥в л≥кв≥дност≥. ’оча загальна ≥ специф≥чна л≥кв≥дн≥сть комерц≥йного банку доповнюють одна одну, спр¤мован≥сть њхньоњ д≥њ Ї протилежною. ћаксимальна специф≥чна л≥кв≥дн≥сть дос¤гаЇтьс¤ при максим≥зац≥њ залишк≥в у касах ≥ на кореспондентських рахунках по в≥дношенню до ≥нших актив≥в. јле саме в цьому раз≥ прибуток банку м≥н≥мальний. ћаксим≥зац≥¤ прибутку вимагаЇ не заощадженн¤ кошт≥в, а њхнього застосуванн¤ джл¤ наданн¤ позичок ≥ зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥й. ѕоза¤к дл¤ цього необх≥дно звести касову гот≥вку й залишки на кореспондентських рахунках до м≥н≥муму, то максим≥зац≥¤ прибутку загрожуЇ безупинност≥ виконанн¤ банком своњх зобовТ¤зань перед кл≥Їнтами.
Уќтже, сутн≥сть банк≥вського управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю пол¤гаЇ у гнучкому поЇднанн≥ протилежних вимог загальноњ ≥ специф≥чноњ л≥кв≥дност≥. ÷≥льова функц≥¤ управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю комерц≥йним банком пол¤гаЇ в максим≥зац≥њ прибутку при обовТ¤зковом дотриманн≥ встановлених ≥ визненних самим банком економ≥чних норматив≥вФ [1;89-90].
«д≥йсненн¤ управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю вимагаЇ в≥дпов≥дного оперативно-≥нформац≥йного забезпеченн¤. Ѕанк повинний мати оперативну ≥нформац≥ю про на¤вн≥ в нього л≥кв≥дн≥ кошти, оч≥куван≥ надходженн¤ й майбутн≥ платеж≥. ÷¤ ≥нформац≥¤ подаЇтьс¤ в вигл¤д≥ граф≥к≥в надходжень ≥ платеж≥в, що випливають з прийн¤тих зобовТ¤зань, на в≥дпов≥дний пер≥од. ƒана ≥нформац≥¤ Ї основою дл¤ розгл¤ду пакета кредитних пропозиц≥й на даний пер≥од.
Ѕанк≥вське управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю маЇ певн≥ особливост≥ пор≥вн¤но з ≥ншими комерц≥йними п≥дприЇмствами. як ≥ в ≥нших п≥дприЇмствах, в банках максим≥зац≥¤ прибутку дос¤гаЇтьс¤ зб≥льшенн¤м надходжень (виторгу) й скороченн¤м витрат. ѕроте зм≥ст цих показник≥в у комерц≥йних банках специф≥чний. ¬они включають не загальний (валовий) оборот банк≥вського УвиторгуФ, а лише ту його частину, що забезпечуЇ формуванн¤ й використанн¤ прибутку. ќсновний елемент обороту Ц наданн¤ й погашенн¤ позичок Ц регулюЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з законами руху вартост≥, що надана в позику.
ќбс¤г валового прибутку банку залежить в≥д розм≥ру кошт≥в, наданих у позику, та њхньоњ Уц≥ниФ, тобто процентних ставок. ƒ≥¤ кожного з цих фактор≥в, окр≥м впливу ринковоњ конТюнктури, залежить в≥д специф≥чних вимог забезпеченн¤ л≥кв≥дност≥.
¬еличина кредитних вкладень комерц≥йного банку визначаЇтьс¤ обс¤гом власних ≥ залучених кошт≥в. ѕроте не вс≥ ц≥ кошти можуть бути використан≥ дл¤ кредитуванн¤, адже частину њх банк залишаЇ в ¤кост≥ резерв≥в. ќтже завданн¤м банку Ї визначенн¤ обс¤гу т.зв. ефективних ресурс≥в, тобто таких, що спр¤мовуютьс¤ на зд≥йсненн¤ кредитних вкладень. ƒло¤ обчисленн¤ њх застосовуЇтьс¤ така формула:
–е = ”ф + «вк+ ƒ + «р + «зал Ц Ќј Ц 0,1 (ƒ + ќр) Ц 0,3 ќр,
де: –е Ц ефективн≥ кредитн≥ ресурси;
”ф Ц статутний фонд;
«вкЦ залишки власних кошт≥в банку;
ƒ Ц депозити;
«р Ц залишки на розрахункових та ≥нших рахунках кл≥Їнт≥в у банку;
«зал - ≥нш≥ залучен≥ кошти;
Ќј Ц ресурси, вкладен≥ в будинок банку, обладнанн¤ та ≥нш≥ низькол≥кв≥дн≥ активи.
«г≥дно наведеноњ формули, обс¤г ефективних ресурс≥в визначаЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж сумою пасив≥в балансу банку (за вирахуванн¤м вкладень в активи Ц будинки та ≥н.) ≥ залишк≥в залучених кошт≥в, спр¤мованих в фонд регулюванн¤ кредитних ресурс≥в (10 % в≥д залишк≥в депозит≥в Ц 0,1 (ƒ + «р)), а також розм≥щених у л≥кв≥дн≥ активи, що виключають њх використанн¤ дл¤ наданн¤ позичок (0,3 «р).
якщо банк розпочинаЇ свою д≥¤льн≥сть, то в≥н реал≥зуЇ ц≥льову функц≥ю управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю в адекватному розм≥щенн≥ ресурс≥в, а ¤кщо банк вже функц≥онуЇ, то управл≥нн¤ л≥кв≥дн≥стю вже реал≥зуЇтьс¤ у встановленн≥ обс¤гу й джерел покритт¤ деф≥циту ресурс≥в. ќбс¤г в≥льних ресурс≥в ( –в) та деф≥цит ресурс≥в ( –д) визнавчаютьс¤ ¤к р≥зниц¤ суми ефективних ресурс≥в ≥ фактичних кредитних вкладень банку ( ¬ф):
–в ( –д) = –е Ц ¬ф.
3. ¬изначить коеф≥ц≥Їнт ROE дл¤ банку ЂЌароднийї
«а минулий р≥к основн≥ показники д≥¤льност≥ банку становили:
Ч валюта балансу Ч 60†000;
Ч кошти у кас≥ та на кор. рахунках Ч 10†000;
Ч кредитн≥ вкладенн¤ Ч 30†000,
у т. ч. видан≥ м≥жбанк≥вськ≥ кредити Ч 8†000;
Ч ≥нвестиц≥њ у державн≥ ц≥нн≥ папери Ч 6†000;
Ч ≥нвестиц≥њ у сум≥сну д≥¤льн≥сть Ч 1 000;
власн≥ кошти:
статутний кап≥тал Ч 5†000;
фонд кредитних ризик≥в Ч 1†600;
нерозпод≥лений прибуток попередн≥х пер≥од≥в Ч 3†400;
Ч залучен≥ кошти Ч 40†000,
у т. ч. розрахунков≥ та поточн≥ рахунки кл≥Їнт≥в Ч 1†800,
у т. ч. платн≥ вклади та депозити Ч 22†000;
балансовий прибуток за минулий р≥к Ч 6†000;
процентний прибуток за минулий р≥к Ч 10†000;
сукупн≥ доходи Ч 48†000;
сукупн≥ видатки Ч 42†000;
ставка оподаткуванн¤ Ч 50%
–озвТ¤зок
ROE( оеф. прибутковост≥)=
¬изначимо нев≥дом≥ величини:
ап≥тал банку
=
статутний кап≥тал
+
фонд кредит- них ризик≥в
+
нерозпод≥лений прибу-ток попередн≥х пер≥од≥в
+
ф≥нансовий результат за минулий р≥к
ап≥тал банку
=
5000
+
1600
+
3400
+
3000
=
13000
‘≥нансовий результат
=
балансовий прибуток
Ч
податок на прибуток
=
6000
-
50% x 6000 100%
=
3000
ќтже оеф≥ц≥Їнт прибутковост≥
=
3000 13†000
=
0,23
—писок використаноњ л≥тератури
Ѕанковское дело/ ѕод ред. ќ.».Ћаврушина. Ц ћ.: Ѕанковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. Ц 428 с.
ћишк≥н, ‘редер≥к —. ≈коном≥ка грошей, банк≥вськоњ справи ≥ ф≥нансових ринк≥в - .: ќснови, 1998. Ц 963 с.
|
